Хлопчик народився у небагатій сім’ї. Вони жили в дуже віддаленому селі й грошей майже не було. Його звали Андрій і він був дуже примхливим. Йому зовсім не подобалося, що його сім’я не може собі нічого дозволити, а він дуже хотів нову модну куртку.

Коли хлопчик сидів на дивані, а його мама мила підлогу, він спитав:

— Мам, навіщо ти щодня миєш підлогу?

— Ну як навіщо, щоб вона була чиста!

— А може, її варто вже просто пофарбувати, а не мити їх?

— Ну, а де я тобі візьму фарбу?

– Її ж можна купити

— Ти взагалі уявляєш, скільки це буде коштувати? Ти ж знаєш, батькові затримують зарплату, а я заробляю копійки, які йдуть лише на їжу.

Його це все дратувало, він не розумів, як так можна було жити й постійно сердився, що народився в бідній сім’ї. Батько працював на пилорамі й гроші могли затримувати кілька місяців.

Теплим, затишним вечором батько через місяць повернувся з роботи. Хлопчик був радий його бачити, адже батько обіцяв дати грошей, але обличчя в нього було похмуріше за хмару. Як виявилось, зарплату знову не дали й додому він приїхав без гроша в кишені.

— Але ж, тату, ти ж обіцяв дати мені грошей на нову куртку.

— Ти ж сам бачиш, що грошей не маю і найближчим часом не буде. І взагалі, у тебе є куртка, яку мати купила тобі 2 місяці тому.

— Ти хоч бачив її, це не куртка, це просто ганчірка для підлоги, я в житті її не одягну!

— Я обіцяв дати тобі грошей на куртку, бо думав, що тобі нема в чому ходити!

– Ах так?

Хлопчик підірвався з обіднього столу і приніс ту саму куртку. Він узяв ножа і розпоров її так, що на ній живого місця не залишилося. Мати кинулася в сльози й побігла збирати з підлоги пух від куртки, але батько сказав:

– Встань з підлоги, не смій принижуватися перед цим. Ану швидко до своєї кімнати! Нічого, скоро його до армії заберуть — там і навчать його як правильно жити.

— Як ти можеш таке говорити? Він же наш син!

— Та який це син? Виховали на свою голову.

Андрій не хотів виконувати укази батька, тому одягнувся і гордо пішов надвір, не сказавши жодного слова. Він пішов до невеликого озерця, де вже купалися інші підлітки, він сів навпроти них і через деякий час помітив там Лізу, дівчину, в яку він був закоханий. Несподівано для нього, вона підійшла до і сіла поруч.

– Привіт, Ліз.

– Привіт Андрію. У тебе щось сталося?

— Сталося, але тобі що?

— Ти кричиш, бо ніби то я тобі щось зробила.

– Вибач, просто я знову посварився з батьками. Вони мене просто не розуміють.

– Що знову сталося?

— Вони купили мені куртку, яку я зовсім не хотів.

– О Боже. Ти посварився з батьками через куртку? Тобі майже 18 років, а ти поводишся, як дитина. У батьків не вистачає грошей на їжу, а ти просиш собі куртку, йди та зароби на неї сам!

– Ти мене теж не розумієш.

Хлопець розвернувся і пішов, йому здавалося, що всі на світі налаштувалися проти нього і всі його невдачі тільки через його батьків.

Навчальний рік пролетів швидко та Андрій закінчив школу. Він не встиг зібратися з думками, як йому прийшов повістка з військкомату. Це ніяк не входило в його плани, але все ж таки робити нічого. Батько дуже сподівався, що армія зробить з нього справжнього чоловіка і дуже чекав сина, що змінився.

Армія пройшла непомітно й Андрій повернувся додому. Батько був просто шокований, адже його син ні краплі не змінився, а навіть навпаки став лінивішим. Син також не розмовляв з батьком і не змінював плани на життя, вже через 2 дні він потай взяв грошей із батьківської заначки та поїхав до столиці.

Коли він приїхав до міста, він думав, що його візьмуть на будь-яку роботу через хорошу зовнішність, але всі роботодавці навіть не хотіли його чути без освіти. Минув уже тиждень, грошей майже не лишилося, а жив він і досі на вокзалі. Вже повністю зневірившись, Андрій йшов купувати квитки до рідного села, але тут до нього під’їхала солідна машина, де за кермом сиділа досить заможна жінка.

— Юначе, вас підвести?

– Звичайно!

– Куди вас?

– Так, мене особливо і нікуди везти, мене обікрали нещодавно, а я в Києві лише 2 дні.

— Ну, якщо так, то поїдемо до мене, поки твої речі не знайдуть.

Вони приїхали до неї у квартиру. Так, Андрій став жити у зовсім незнайомої йому жінки, попутно ставши її коханцем, все ж таки зовнішність зіграла роль.

Йшли місяці й в житті хлопця нічого не змінювалося, таке життя було йому до вподоби й він не хотів нічого міняти. Вона купувала йому все: їжу, одяг, нові гаджети та навіть дуже дорогу машину. І під час чергового походу до торгового центру в Андрія пролунав дзвінок:

— Андрію, це ти?

– Так, що тобі треба?

– Твій батько… Його більше нема.

– Я тебе почув.

Це все, що зміг відповісти Андрій своїй мамі та повісив слухавку. Не сказати, що він дуже засмутився, а навіть навпаки трохи зрадів, але передзвонювати не наважився.

Хлопець вже звик до гарного життя та й маючи гарний одяг, гроші та машину, йому не хотілося жити зі старою, і він у таємниці завів роман з іншою дівчиною. Його стара коханка навіть не підозрювала, що він спить з іншого.

Але все ж таки, колись цьому мав прийти кінець. Якось, під час чергових розваг вона застукала його з молодою дівчиною.

– Я тобі все поясню!

– Не треба мені нічого пояснювати. Викидайся з моєї квартири!

— Ну, куди ж я піду, люба?

— Хіба ж це мої проблеми?

Вже за секунду Андрій вилетів із квартири разом зі своїми речами, а його дівчина швидко втекла, адже в нього вже нічого не було. Час наближався надвечір, хлопець йшов до вокзалу і вже до ранку був у своєму селі.

Вдихнувши свіжого повітря, він пішов до свого будинку, де мешкала його мама. На подив, двері були відчинені, мама ще спала, тому він не роздумуючи, теж пішов спати. Прокинувся він через 2 години після того, як мати його розбудила.

– Навіщо ти приїхав?

– Мамо, ти що? Я ж твій рідний син

– Син? Так коли ти це зрозумів? Йди геть з мого будинку!

– Мама, будь ласка.

– Вже!

Андрій більше нікому не був потрібен і все ж таки до нього тільки в рідному селі дійшло, що він зробив глибоку помилку у своєму житті й змінити її більше ніяк не можна. Він дізнався, що Ліза вийшла заміж, і його більше тут нічого не тримало. Він навіть не вибачився перед матір’ю й вона вирішила, що у неї більше немає сина.