— …Батько завжди був важкою людиною, останніми роками ще й випивати почав! – розповідає тридцятидворічна Олександра. – Але поки працював, було ще нічого. А пів року тому звільнився, сів удома і дах йому зірвало остаточно.

– А що таке?

— Колись років двадцять тому мама його влаштувала на роботу, він пропрацював там усе життя. Робота нескладна і досить добре оплачувана. Жили вони непогано, купили земельну ділянку, дачу збудували, машини міняли раз на чотири-п’ять років. Мене ось вивчили, заміж видали, із квартирою нам із чоловіком допомогли, дали на початковий внесок. Загалом, донедавна все було нормально… А потім раптом батька осяяло: на цю роботу його двадцять років тому влаштував коханець дружини!

– Хм. А що, це справді так?

– Та ні, звичайно, ти що! Просто якийсь давній інститутський знайомий мами свого часу допоміг… Але батькові дах зірвало на старості остаточно! З роботи з тої звільнився одразу, мовляв, для нього приниження працювати там. І тепер скрізь знаходить у матері коханців. Вона піде в магазин, він вискакує на балкон і за нею дивиться — в який бік пішла, чи одна? Телефоном її контролює, місцеперебування дивиться, хтось його навчив. На роботу до неї завалювався кілька разів із перевіркою, це при тому, що працює вона у дитячому центрі розвитку. Конфлікти нескінченні влаштовує, час засікає, сумки перевіряє… Просто пекло, скандал за скандалом!

– Ого. То це вже діагноз, мабуть. Потрібно щось робити!

— Так от я їй теж говорю – Йди від нього мамо! Чого ти чекаєш? Мало, що батькові далі на думку спаде!

– А вона?

— Вона тільки плаче – куди я піду, мовляв? Квартира належить батькові, дісталася від його батьків, у мами своєї нерухомості немає, так вийшло. Ну, дача у них у спільній власності, але на дачі взимку жити неможливо, на роботу треба їздити. Та й не віддасть він їй усе це так просто, боротиметься, як лев.

За великим рахунком, матері дійсно особливо йти нікуди. Батьківська нерухомість багато років тому залишилася неблагополучному братові, і зараз там вже нічого ловити, років Ользі Федорівні досить багато, п’ятдесят вісім. Грошей вона не має, і професія негрошова: останніми роками вона займається тим, що вчить дошкільнят малювати. Квартиру вона собі вже не купить, та й іпотеку їй дадуть навряд. І було б наївно думати, що чоловік, алкоголік та тиран, раптом розбіжиться розмінювати свою особисту велику квартиру.

Він-то розлучатися не збирається, його все влаштовує.

А якщо вона скаже про розлучення, хтозна-як він себе поведе. Якщо він на рівному місці коханців у неї шукає мало не в сумочці, то що робитиме, якщо дружина раптом збереться йти.

Проте Олександра вважає, що матері залишатися з батьком далі просто небезпечно, і просить усіх допомогти підібрати слова, які спонукають Ольгу Федорівну зібрати речі й поставити в шлюбі крапку.

— Мама скаржиться постійно, я вже боюсь її дзвінків! – бідкається Олександра. – Я не розумію, чого вона чекає? Треба йти!

— Ну… А куди їй іти, правда? До вас?

— Ти що? – розводить руками Олександра. – Ми втрьох в однокімнатній, з чоловіком та дитиною. Виплатимо іпотеку, потім розширюватимемося, напевно. Хоча, будь у нас навіть двійка, я не думаю, що чоловік буде щасливим, якщо мама переїде до нас на. Так у них стосунки добрі, вони ніколи не сварилися, спілкуються нормально. Але вони ніколи не жили просто. Чоловік навіть зі своїми батьками давно вже не живе, а вже з моєю мамою точно не захоче починати.

– І який ти бачиш вихід? Виходить, твоїй мамі йти справді нікуди?

— Ну, як нікуди? Можна орендувати квартиру чи кімнату, нарешті! Вона працює, плюс у неї ще пенсія. Так, шикарні апартаменти на її доходи не знайти. Але ж це не обов’язково! Краще в комуналці з сусідами, ніж з тираном і алкоголіком з дахом, що поїхав.

Дочка має рацію, як вважаєте? Поруч із таким чоловіком матері ловити нічого, до добра їхнє спільне проживання може і не довести?

Чи нічого дочці втручатися, якщо не хоче допомагати матері?

Як вам ситуація? Що думаєте?