Мая Ігнатівна метушилася на кухні, шукаючи цікаві рецепти в інтернеті на планшеті – за дві години мав прийти важливий гість, наречений її дочки. Сама Катя ставилася до його візиту неоднозначно: з одного боку він був багатий, займався бізнесом, але ж таки старий! 22 роки різниці – це ж ціла прірва! Він всього на рік молодший за маму! Ой, та як же з ним щодня постіль ділити? Про що говорити? Але багатий!

– Так, креветки відварити, очистити, збризкати лимонним соком, додати зелені — читала рецепт Мая Ігнатівна. – Тьху, чорт! Який толк у цій траві? Ні смаку, ні запаху! Чого ці багаті тільки не вигадають, головне щоб екзотика була! А взагалі, рукола корисна хоч чимось? У ній є вітаміни? А, Катю?

Катерина не знала. Вона задумливо дивилася на стіну і думала про старого нареченого. “Ну і що, що старий, тобі ж його не варити!” – любила повторювати мама. “Ага, а тобі з ним не жити!” – думала Катя. Невже мамі хочеться доньку продати дорожче? Адже вони не бідують! Тато досі надсилає гроші після розлучення, хоч Каті вже 21 рік, навчання в інституті навіть оплачує. У них квартира трикімнатна, мама на гарній посаді у пенсійному фонді, що ще треба – діаманти дрібні?

– Ну що хмуришся? – Запитала в неї мати. – Їде, значить з пропозицією. Досить вже Валері повторювати: «Я подумаю!», треба погоджуватися. Тим більше у вас вже й любовні стосунки були. Настав час заміж виходити, та й проблем з таким чоловіком в житті не буде.

Валера приїхав якраз до накритого столу. Червоні троянди – мамі, білі – нареченій. Пригладив перед дзеркалом рідке волосся, підтягнув круглий животик і сів за стіл.

– Катю, подивися у вікно! – попросив Валера.

Катя глянула у вікно. Там стояв білий автомобіль, перев’язаний бантиком.

– Це що, мені? – здивовано спитала Катя.

– Так, щоб ти вже швидше ухвалила рішення щодо заміжжя! – відповів Валера. – І, до речі, з ​​8 березня тебе.

Із захопленим криком Катя кинулася в обійми Валери. Вже нічого не має значення – ні його залисина, ні круглий животик, ні гордовитий характер, подарунок спрацював!

– Я згодна! – Катя радісно закивала головою.

– От і чудово, — заплескала в долоні мама. – Давайте це відзначимо!

Весілля призначили на липень. Катя почала обкатувати свою нову «Тойоту» – похвалилася перед подругами, поїхала з ними на вихідні на турбазу, відзначити її швидке заміжжя. Така поведінка не зовсім подобалася Валері, але він великодушно дозволяв їй невеликі слабкості. «Дивися мені» — говорив він жартома. Але Катя вже була готова вийти за нього заміж та переїхати до його заміського будинку.

Все цікаве починається зі слова одного разу. Так ось одного разу Катя заїхала вкотре на заправку, поряд зі своїм будинком. Поки розплачувалась, її машину заправляв молодий хлопець у спецодязі. Коли Катя підійшла до машини, вона звернула на нього увагу. Хлопець був дуже красивим, він зовсім не вписувався ні у спецодяг, ні у фон заправної станції. Пронизливо блакитні очі, світло-русяве волосся з зухвалим чубчиком, гарна форма губ! О, який юнак, і що він робить на такій роботі?

Катя мимоволі стала усвідомлювати, що її тягне магнітом на цю заправку, причому на зміну цього блакитноокого красеня. Згодом вони почали залицятись один з одним, і одного разу вона запропонувала йому підвезти його додому після зміни під час сильної травневої грози зі зливою. Біля його будинку вони проговорили ще пів години, сидячи в салоні автомобіля, поки бушувала негода. З’ясувалося, що його звати Сашко, що він одноліток Каті.

– Чому ти на такій роботі? – Запитала Катя. – А як же навчання, бажання чогось досягти в житті?

– Мені довелося покинути інститут, — відповів Сашко. – Мама хворіє, зараз вона у лікарні. У неї рак. Я якось намагаюся продовжити її життя, хоч лікарі жодних добрих прогнозів не дають. Та і якось треба самому жити. Батька ми теж із мамою втратили три роки тому.

Цієї ночі Катя залишилася з Сашком. Мамі та нареченому вона сказала, що переночує у подруги. Почався пристрасний і божевільний роман. Два тижні Катя викручувалась як могла, мовляв, бігає у передвесільних справах, але на ніч у Сашка вже не залишалася – небезпечно, їздила лише вдень. До речі, Сашко теж не знав про її майбутнє заміжжя.

Після чергового побачення із Сашком, Катя не витримала і все розповіла матері. Вона мала план розірвати весілля, щоб жити з коханою людиною. Мама впала перед нею навколішки:

– Благаю, доню, не ламай свою долю! Ти ще дурненька, тобі трохи більше 20-ти років, поки що нічого не розумієш у житті! Навіщо тобі жебрак? Вийди заміж, а потім зустрічайся собі тихесенько з ким хочеш!

На початку червня на черговому побаченні Катя зізналася Сашкові, що виходить заміж за багатого.

– Зрозумій, Саша, так треба для мого майбутнього, я піду заміж! Але пропоную тобі залишитись моїм коханцем. Ми все одно можемо таємно зустрічатись, нічого не зміниться!

Сашко підвівся, походив по кімнаті, тримаючись за голову, а потім сказав:

– Йди від мене! Ось ще мені не вистачало бути альфонсом багатої коханки! Іди, бачити тебе не хочу!

Катя плакала і благала його подумати, але Сашко мовчки відчинив перед нею двері на вихід. Катя в сльозах вибігла з під’їзду, але головний сюрприз чекав на неї вже на вулиці. Біля машини стояв сам Валерій, спершись на дах авто. Посміхнувшись, він спитав:

– Ну як, заправив тебе зараз твій заправник? Не виправдовуйся. У мене скрізь свої люди!

– Машину я теж маю тобі віддати? – Запитала Катя.

– А як же! Доведеться, дівчинко моя! Давай ключі та прощай! Ну і дурень же я був! Як пацан закохався в дівчину, що гуляла!

Цілий тиждень Мая Ігнатівна дзвонила Валерію і благала його пробачити її доньці. Ну, молода, ну дурна, ну помилилася, з ким не буває?! Але вона вже одумалася, забула про того хлопця, вибачається. Але Катя йому не дзвонила і не вибачалася. Вона сиділа і дивилася в одну точку, обмірковуючи — як їй повернути Сашка. Без попереднього дзвінка вона прийшла до нього. Він не запросив її до кімнати, а тримав у передпокої.

– Саша, я розірвала усі стосунки з Валерою. Будь ласка, пробач мені, благаю. Почнім все спочатку.

– Ні, — Сашко рішуче похитав головою. – Навіщо мені це? Ти вже показала свою натуру. Навіть починати нічого не хочу, ти мені гидка. І взагалі, йди мені зараз не до тебе, у мене мама померла.

Сашко більше не відповідав на Катини дзвінки й заніс до чорного списку всі її сторінки в соцмережах. З роботи він звільнився, а додому до нього Катя не наважувалась більше приходити. Вже наступної весни вона побачила його здалеку під ручку з якоюсь вагітною дівчиною. Про Валеру вона чула, що той теж збирається одружитися, але невідомо з ким. А Катя зрозуміла, що означає: «За двома зайцями поженешся, жодного не зловиш». Поки що вона одна і сподівається ще знайти такого, як Сашко.