Через це бабусю ледь не запроторили у божевільню

— …Мама о пів на восьму ранку до бабусі приїхала, ліки їй привезла, дивлюся, каже, а вона на вулиці, у дворі на лавочці! – Розповідає двадцятишестирічна Жанна. – Мало не впала взагалі — адже не травень місяць на дворі, початок грудня! Темно, холодно, сніг іде, у дворі більше жодної людини, і бабуся сидить на лавці, замерзла вся – жах! Мама до неї – що трапилося? А вона – ну я ж говорю, знову сусіди, вони мене з дому виселити хочуть! У квартирі неможливо перебувати, мовляв, там гуркіт і стіни тремтять! Пішли у квартиру, природно — там все гаразд, ніякого гуркоту, тиша.

…Бабусю, Віру Матвіївну, татову матір, батьки привезли до столиці з далекого районного центру. Вірі Матвіївні сімдесят дев’ять років, але, попри вік, вона бадьора й активна, і, як упевнені були всі в сім’ї, цілком у здоровому глузді та твердій пам’яті. Однак, вирішили поміняти її квартиру, привезти жінку похилого віку ближче до дітей і онуків, благо, з’явилася така фінансова можливість.

— От якраз і треба перевозити ближче, поки людина ще міцна і на ногах! – Міркувала мама Жанни. – Не затягувати цю справу…

Квартиру вдало з доплатою обміняли на кращу в столиці, зробили ремонт, і бабуся оселилася буквально за п’ятнадцять хвилин ходьби від сина.

— Переїжджали навесні, і спочатку все було чудово! – розповідає Жанна. – Бабуся на позитиві вся, радісна. Знайшла магазини біля свого будинку, де м’ясо добре продають, овочі. У парк ходила гуляти, на ставок, познайомилася там із жінками. До нас у гості приходила, ми до неї стали забігати частіше, поряд же. Все було чудово!

А десь із середини вересня почалися проблеми.

– Сусід знизу хоче прогнати мене з квартири! – Заявила бабуся. – Вмикає якийсь рев, а у мене стіни тремтять і вуха закладає. Неможливо перебувати вдома!

У квартирі знизу, під бабусею, мешкає гарна пара віку 45+. Батьки Жанни ходили до них кілька разів, намагалися зрозуміти, що відбувається. Чоловік із жінкою дружно знизували плечима та стверджували, що нічого незвичайного не чують і не бачать. Ну і, звичайно, не роблять. Навіщо їм ображати спокійну сусідку зверху, і тим більше проганяти з її ж квартири? Маячня!

— Кілька разів було, що бабуся дзвонила у сльозах – от зараз знову було! Вони знову включили свій рев. Наче мотоцикл у квартирі, тільки на багато разів сильніший! Ми з мамою все кидали, бігли до бабусі, там тиша. Вони все виключили, каже, перед вашим приходом! Тільки ми за поріг, поїдемо додому, бабуся далі дзвонить – знову стіни трясуться, мовляв… Ми вже з батьками були впевнені, що у бабусі почалися проблеми з головою. Тато засмутився, каже, ну навіщо ми її зірвали зі старого місця, там добре жила, а сюди приїхала, і почалися проблеми.

Стали переконувати літню жінку піти перевіритись до лікаря, але та, як водиться, уперлася — я вам, мовляв, не божевільна! Ні до якого лікаря не піду.

— Ну, після цього випадку, коли рано-вранці мама знайшла бабусю на подвір’ї, посварилася вона з нею просто геть-чисто. Все їй висловлювала: що цей галас у неї в голові, сусіди тут ні до чого, а бабусі треба, мовляв, перевірятися та приймати препарати, поки що зовсім погано не стало. Пішла, дверима грюкнула, а душа болить. Відправила мене увечері до бабусі. Іди, мовляв, провідай її, поговори з нею. Може, вдасться переконати її хоч до невропатолога сходити, перевірити судини. Тут дзвінок на телефон – бабуся. Знову, каже, почалося! Ну, я підхопилася — і до неї.

Жанна миттю зібралася і вирушила у гості.

– Бабуся мені дзвонить і тихенько каже — тільки ти підіймайся не на ліфті, а пішки, потихеньку, щоб тебе сусіди не чули! – розповідає Жанна. – І ось підіймаюсь навшпиньки на шостий поверх, самій смішно! Тихенько стукаю у двері, заходжу – знову та сама картина, у квартирі тиша. «Ой, тільки перед твоїм приходом стихло все!» Що робити, сіли з бабулею чай пити. Сидимо, обговорюємо ці шуми, і як її сусіди з дому виганяють, я їй намагаюся акуратно закласти думку про лікаря… І тут раптом як загуло все! Жах! Реально стіни затряслися! Я сиджу, у мене очі на потилиці! Бабуся мені — а я ж вам, що кажу? Гудить! Шумить! Реве. Не лише спати, а й взагалі перебувати у квартирі неможливо!

Жанна зателефонувала батькам, прийшли мама з татом, у квартирі вже була тиша.

— Насилу вони нам повірили! – зітхає Жанна. – Тато сходив знову до сусідів нагорі, у них тихо. Мама каже, може, хтось пральну машинку вмикає? Ми з бабулею руками замахали – ну яка пралка! Тут ніби літак за картонною стіною чи поїзд метро мчить. Сидиш і співрозмовника не чуєш.

І, поки розмовляли, знову пролунав цей гул. Батьки просто очі витріщили.

– Тато відключив рубильник на поверсі, все стихло! Ми зрозуміли, що, знизу люди не винні. І тут виходить сусід із квартири поряд, питає, що зі світлом. Розповіли йому всю історію, пішли розбиратись. Виявилося, що у чоловіка дорога витяжка на кухні встановлена, і труба від неї проходить у вентиляцію. Витяжка стоїть на автоматі й сама вмикається. Причому у квартирі у сусіда працює майже безшумно, а у бабусі стіни трясуться. Він сходив, послухав, дуже здивувався. Сказав, буде щось із цим робити!

Жанна в шоці – бабусі пів року ніхто не вірив, звинувачували у маразмі, в лікарню мало не запроторили! Добре, що розібралися вчасно, і розв’язали проблему.