— Чоловік заявив, що не хоче псувати собі карму і відмовився від спадщини на користь сестри! – розповідає сорокарічна Мая. – Каже, сама вона на квартиру собі ніколи не заробить… У результаті Віка з дітьми житиме у материній двійці й нізащо не платитиме. А у нас іпотека, щоби її! А паралельно ще й одинадцятикласник зі своїм проблемами. Тягнемося з останніх сил! Зате карму собі не зіпсували.

Сестра чоловіка Мая, Костянтина, Вікторія завжди була проблемною щодо грошей. Віці тридцять п’ять, у неї двоє дітей від різних чоловіків дев’яти та п’яти років, два розлучення за плечима. З останнього сімейного експерименту Віка повернулася до своєї матері чотири роки тому. Старша дитина в саду свого часу не прижилася, у школі зараз навчається насилу. Повноцінно працювати з такою дитиною Віці не виходить, тому вона не працює, а підробляє прибиральницею в парі офісів.

– Аліменти отримує через раз! – Розповідає Мая. – Обидва тати на диво безвідповідальні люди, тільки й думають, як би заплатити менше!

У раніше Вікторії матеріально допомагав Костянтин, пояснюючи дружині це тим, що інакше сестра з дітьми повисне на шиї матері-пенсіонерки. Комуналку за материну квартиру платив сам повністю, на продукти сім’ї підкидав, відсотків, мабуть, на сімдесят одягав племінників, старшого зі школи допомагав збирати, молодшого в садок.

Поки мати була жива, вона свою пенсію вкладала в спільний котел, і грошей їм вистачало. Але цього літа матері не стало, раптово померла, тромб. І Вікторія з дітьми тепер ледве зводить кінці. Це при тому, що квартира у них є, іпотеку вони б не потягнули.

– Я до останнього часу мовчала, а тут запитала чоловіка – кажу, ти коли підеш вступати в спадщину? – Розповідає Мая. – Він буркнув щось невиразне … Я вдруге до нього – час закінчується, термін підходить, йди! І ось тоді він мені й заявив – я, каже, відмовився від спадщини на користь сестри. Не виганяти ж її на вулицю з дітьми. Ні, ну взагалі молодець, з якого дива такі подарунки дарувати? Мало того, що й так з кожної зарплати туди йде чимала сума на комуналку та їжу, то тепер ще й квартира Віці! Як добре!

Мая сердиться на чоловіка – по-перше, вважає вона, міг хоча б порадитись із сім’єю з такого питання, все-таки у них загальний бюджет. По-друге, виганяти сестру на вулицю прямо завтра ніхто не просив. Можна було розпочати спадщину, отримати у власність половину квартири, і далі вже домовлятися про те, як вони ділитимуть житло фізично. Час іде, діти ростуть, ситуація змінюється. Можна було б у крайньому разі дати Віці пожити спокійно у квартирі матері кілька років, поки вона не вийде на постійну роботу, а потім вже ділитися.

Але ділитися із сестрою Костянтин не хоче в принципі. Навіщо, каже, нам псувати собі карму? Віка одна ростить двох дітей, одна дитина хвора, їй і так несолодко. Не можна їй додавати проблем, життя за таке обов’язково покарає. І, навпаки, доля допоможе тим, хто допомагає близьким.

Ця квартира для Вікторії дуже багато значить. Тут у дитини школа, де вона більш-менш прижилася, її прийняли з її особливостями. Принаймні двокімнатна квартира, теж не палац, але куди краще, ніж за містом. Тут центр, Віці роботу знайти буде легше. І не треба буде витрачати вагон часу на дорогу.

А Костя з Маєю до цього жили, обходилися без материнської спадщини й далі проживуть. На наступний рік буде легшим – дитина поступить, витрати скоротяться.

Як вважаєте, яка тактика в таких випадках правильніша: «не псувати собі карму» чи відстоювати своє? Ви вірите в те, що доля покарає того, хто кривдить слабкого? Чи це дурниці?

Що думаєте?