…І ось у п’ятницю дзвонить мені на роботу мама, а у нас в офісі зараз дурдом – кінець року, роботи вищі за дах! – Розповідає двадцятишестирічна Юлія. – Всі підчищають хвости, ми пообідати не встигаємо, не тільки побалакати. Ну, я скинула, думаю, увечері з дому передзвоню. За кілька годин вона знову набирає! Я взяла трубку, говорю, мам, у тебе щось термінове? Якщо так, кажи, якщо ні, давай увечері, у мене аврал. Вона так хихикнула, каже, ну тепер уже не термінове, звичайно. Просто хотіла тобі сказати, що ми з Миколою сьогодні були в ЗАГСі, можеш, мовляв, нас привітати…

— Чекай, Коля – це громадянський чоловік твоєї мами, так? Вони заяву подали, чи що?

– Та яка там заява! Вони розписалися вже у п’ятницю! Офіційно зареєстрували шлюб, тепер законне подружжя!

…Ольга Тимофіївна, мама Юлії, свого часу народила та виховувала доньку одну, за допомогою своєї мами. Батька свого Юля не знає, все життя жінки жили втрьох, бабуся, мама та онука. На запитання про батька мама відповідати не хотіла, хоча Юлі, звісно, ​​було цікаво, і вона питала у дитинстві, хто він і де він.

Зараз вже не питає: просто подумала і зрозуміла, що за сучасного розвитку інтернет-технологій тато, якби хотів, легко знайшов би дочку в соцмережах. Юля перевіряла: вона шукається на один раз. Прізвище у них з мамою не найпоширеніше, мама у Юлі у друзях із позначкою «Родичі». Батько, напевно, не стародавній старець, соцмережами користуватися вміє: мамі всього п’ятдесят один рік, і він, швидше за все, плюс-мінус ровесник.

Тож той факт, що батько досі на Юлю не вийшов, говорить, на її думку, про одне: не дуже вона йому й потрібна. Ну а якщо не потрібна – нічого і нав’язуватися

Та і Юлі він також тепер не потрібен: вона давно не дитина, у неї своя сім’я. Ось уже третій рік, як Юля з’їхала від мами до парубка, живуть у його квартирі у цивільному шлюбі. Звичайно, Юлі б, може, й хотілося б офіційної реєстрації, і хлопець одружуватися категорично не відмовляється. Але з пропозицією та конкретними кроками у бік весілля не поспішає. На початку спільного життя вони домовилися, що дитину плануватимуть не раніше тридцяти. «Ну, ось до тридцяти й одружимося, зараз навіщо?» — каже Юлі чоловік.

Ситуація не з приємних, тому що Юлі, відверто кажучи, потрібний штамп, хто б що не говорив. Але ж не випрошувати його! Тому вона удає, що згодна — зараз одружуватися немає сенсу.

А тут мама пішла і зареєструвала стосунки зі своїм Колею.

— Найголовніше, ні слова ж не сказали наперед, якось дивно все! – зітхає Юля. – Не подобається мені це, ой не подобається…

…Після Юліного від’їзду із їхньої спільної квартири мама залишилася там одна – бабуся померла незадовго до цього. Перед смертю бабусі квартиру вони встигли приватизувати на трьох, потім мати вступила у спадок: у неї тепер дві третини двійки, у Юлі – одна третина.

А рік тому у маминому житті з’явився Микола.

Так-то він чоловік непоганий: активний, позитивний. Він трохи молодший за маму, йому сорок сім. Микола розлучений, у нього дорослі діти, з колишньої сім’ї пішов, залишивши все колишній дружині, забравши лише труси та кеди. І ось уже рік живе з Ольгою Тимофіївною у її квартирі.

— А де ж йому ще жити! – Усміхається Юля. – Більше ніде!

З грошима у Миколи, зважаючи на все, негусто: він чотири місяці працює, два – шукає нову роботу, бо на колишній у нього знову не склалося. Не зрозуміли, не доплатили, просто звільнили одним днем. Ольга Тимофіївна при цьому працює і добре заробляє, тому живуть в основному на її кошти. Хоча в ті місяці, коли гроші в нього є, Микола приносить їх у сім’ю та кладе на стіл, потім просить у дружини на цигарки та проїзд.

Проблема тільки в тому, що він просить і в ті місяці, коли нічого не приносить.

У квартирі Микола навів лад, щось відремонтував, щось налагодив, руки в нього ростуть із потрібного місця. Тепер зате поводиться там по-господарському, і Юлі це не дуже подобається.

– Увечері після роботи я мамі передзвонила! – розповідає Юля. – Кажу, мамо, я тебе вітаю, звичайно, з одруженням, але тут така справа. Якщо що, мені доведеться твого чоловіка виплачувати вартість частини квартири, ти про це не думала? А вона: він порядна людина, не претендуватиме! Ну, який би він не був порядний, жити йому більше нема де. Живе в нашій квартирі, їздить, дивлюся, на маминій машині вже… А в мене, між іншим, іншого житла теж немає!

Мама повелася, за словами Юлі, повністю неадекватно: звинуватила дочку в меркантильності і заявила, що їй ще лише п’ятдесят один рік, і ховати її ще рано. І всі ці розмови про спадок – це фу.

— В кінці ще заявила, що я просто заздрю: мене ніхто заміж не бере! – Усміхається Юля. – І слухавку кинула, розмовляти не хоче. Образилася. Від мене такого не очікувала.

А може, Юля справді виглядає в цій ситуації не дуже красиво?

Молода дівчина все при ній: руки, ноги, голова, освіта. Нехай заробляє собі на житло?

Або це мати виглядає не дуже: проміняла доньку?

Ви на чиєму боці? Що думаєте?