Мама знову бурчала на Таю, бо грошей до зарплати не вистачило і їй довелося позичати у сусідки, що вона категорично не любила робити. Але що поробиш, якщо такі маленькі зарплати і як їх не розтягуй, як не економ, все одно не вистачає, особливо якщо якусь річ купити. А Тая нишком від мами купила собі на осінь туфлі, аж надто вони їй сподобалися. Взагалі вони влаштували з дочкою маленький шопінг.

І доньці нову курточку, хоч і стара ще була не мала, ну тільки видно, що поношена, адже вона її після старшої двоюрідної сестрички Світланці дісталася і вже весну вона в ній відходила. А в садок соромно в старому ходити, адже вони не зовсім жебраки, хоч і самотні.

Так, не пощастило Таї із заміжжям, вірніше, з імовірним заміжжям. А яке кохання у них з Віктором було гарне. Дівчата, з якими у студентському гуртожитку жила, заздрили всі. Букет, раз за разом, хоч польових, хоч із клумби міської, але це так приємно. У кіно, на прогулянки. Він її мало не на руках носив, все казав, що як тільки складемо випускні іспити, отримаємо дипломи — розпишемося.

Правда, все це він обіцяв доти, доки свого не досяг, а ось коли Тая зрозуміла, що вагітна, то став взагалі уникати. Вона викликала його на серйозну розмову, сказала, що треба зараз розписатися. Її у селищі не зрозуміють, якщо приїде з животом одна. Але він приголомшив її своєю відповіддю:

– Ми так не домовлялися, дитина мені не потрібна, я ще на ноги не встав. Ти що, не могла оберігатися!

– Але ж ти сказав, що розпишемося весною.

– Сказати можна багато, а ось зараз я тебе розлюбив і одружуватися не буду. Іди роби аборт. І взагалі, може дитина і не моя.

Тая дала йому ляпас, розгорнулася і вся в сльозах пішла. Вона зрозуміла, що за гарною зовнішністю Віктора ховається підла душа, а навіщо їй такий чоловік. І як вона його нутро раніше не розглянула, насолоджуючись його любов’ю. Потім почала згадувати деякі моменти їхніх стосунків, на які вона не звертала уваги, коли він поводився скажемо так — не зовсім по-чоловічому.

Але про це треба було думати раніше, і Тая вже не звинувачувала Віктора, а взяла відповідальність за свою закохану сліпоту і зайву довірливість. Він був в одному правий, треба було оберігатися, якщо вже погодилася на близькість, а завагітніти можна було вже й у заміжжі. Але після бійки кулаками не махають.

Добре, що вона встигла здобути диплом економіста і повернулася до селища вже дипломованим спеціалістом, хоч і з животом. Ну а там, Тая вирішила тоді, як життя покаже. Суджено їй зустріти свого чоловіка, який прийме її дитину – добре, ні, значить і в неї доля така сама, як і в матері. Та виростила її одна, батько рано пішов із сім’ї, їздив на заробітки й там закохався, так і лишився.

От і живуть вони зараз утрьох – мама, вона і дворічна донька Світланка, в якій вона душі не чує. Тая працює економістом у торговій компанії, мати сидить з онукою. Ось зараз, восени, в садок йде і мама туди ж, на свою роботу вихователем виходить, все їм легше буде. Що найбільше Таю підтримувало у житті, то це її сильний характер та оптимізм. Вона не вішала носа при невдачах, а намагалася швидше з них вийти.

Якось увечері Тая побачила сторінку чоловіка в соц. мережі. Вона подумала, а чому б йому не надіслати фотографію доньки, нехай знає, що десь росте така краса.

Вона зайшла до нього на сторінку, фотографії його, як не дивно, не було і взагалі інформації мало, тільки те, що живе зараз у Полтаві. Треба ж, недалеко від них. Вона швидко в редакторі виправила місце проживання на велике місто, щоб не дай Боже не приїхав.

Взяла та відправила йому фотографію Світланки та підписала – це твоя дочка, але ти її бачиш вперше та востаннє і те, на фото. Відправила і забула і десь через три дні зайшла до себе на сторінку і раптом побачила, що він їй відповів. І те, що вона прочитала і побачила, змусило її розреготатися.

По-перше, на аватарці з’явилася фотографія зовсім незнайомого чоловіка, і йому було тридцять п’ять років. До речі, дуже приємний чоловік. А по-друге, він питав, коли і як вони з нею примудрилися створити таке досконале створення, якщо навіть незнайомі.

Вона йому тут же написала тисячу вибачень, просто він з її колишнім коханим виявилися непросто однофамільцями, але в них і ініціали збіглися. Тільки ось вона на вік не подивилася, батькові Світлани двадцять сім років виповнилося.

Вона, до речі, виправила своє місце проживання на старе, бо знайомі їй написали, коли вона встигла так далеко переїхати, чому вони нічого не знають про це. Довелося написати правду.

А наступного дня вона знову отримала послання від цього чоловіка. Він теж запитав, коли вона встигла переїхати в селище. Довелося йому пояснити, чому вона так зробила. У них почалося листування, яке тривало протягом місяця. Він розпитував її про її життя, про дочку, що було дуже приємно, сказав, що вона дуже вродлива дівчинка, вилита мама.

А потім Віктор запропонував зустрітись, якщо вона не проти? Він запропонував приїхати до нього у вихідні з дочкою. Тая подумала, що дива трапляються в нашому житті, головне не пройти повз них і погодилася на його пропозицію, але з тією умовою, що вони переночують із дочкою в готелі. Він погодився.

Тая вже знала, що він два роки, як розлучений, дружина поїхала з новим чоловіком до столиці, дітей спільних не було. Що він працює в якомусь відомстві, де точно не писав, та і їй було байдуже. Їхнє листування завжди приносило їй позитивний настрій, чоловік умів жартувати, і взагалі з ним було цікаво спілкуватися, відчувалося, що він начитана, розумна людина.

І ось вони зустрілися. Коли маленька Світланка побачила Віктора, мама їй перед цією поїздкою показала фотографію і сказала, що ми їдемо до цього дядька Віктора в гості, він гарний, то одразу підбігла до нього, обійняла за коліна чоловіка, що злегка розгубився, і видала:

– Тату, мій татку.

Тая теж розгубилася, адже вона цього не вчила, що він подумає. Дівчина почервоніла як рак і відразу сказала:

– Вибачте, я не думала, що вона так відреагує на вас. Ви нічого такого не подумайте, я просто… Загалом ми поїдемо назад.

– Тая, люба, не соромтеся, я дуже навіть радий цьому, не доведеться дитині звикати до мене. Так, доню?

Він підхопив радісну Світлану на руки, а вона почала цілувати в обидві щоки. Він засміявся, притискаючи дитину до себе.

– Я навіть не очікував, що це так чудово, у мене серце стислося від щастя. У моєму житті сталося диво.

Вихідні вони провели дуже весело, гуляли парком, каталися на всіх атракціонах, потім їли в кафе-морозиво, відвідали зоопарк. Час вони провели чудово, а також продуктивно, у тому плані, що до кінця другого дня з’ясували, що подобаються один одному. І тут Віктор зробив їй пропозицію:

– Тая давай не будемо тягнути. Ти вже зрозуміла, що я не просто запросив вас, я закохався на відстані в тебе, а коли дізнався ближче, зрозумів, що зробив правильний вибір. Виходь за мене заміж. Тим більше у нас з тобою росте така чудова донечка – пожартував він.

І було весілля. Щоправда, невелика, у родинному колі та близьких, але дуже щасливе.