Неля мовчки спостерігала за чоловіком Олегом, який нервово розмовляв телефоном. Було зрозуміло – хтось знову робить спробу перехопити в Олега гроші «до завтра», але той був категоричним:

– Сашко, ну ти ж мене знаєш! Я принципово не дам, попри нашу дружбу! Ось якраз дружбою я і дорожу, тому не позичаю! Кредити на це є й мікропозики! Ой, ось тільки давай не затягуй мене зараз у свої проблеми, це все дрібниці!

Розмова припинилася. Олег сів з опущеною головою і глибоко замислився.

– Який Сашко дзвонив, і що трапилося? – несміливо запитала Неля.

– Який? Гравець котрий! – обурився Олег. – Чому я маю чужі проблеми вирішувати? Він каже, що вже давно зав’язав із грою, але старі борги йому не забувають – увечері до нього зайдуть, ось він і шукає гроші за всіма друзями та знайомими.

– І багато просить? – поцікавилася Неля

– Та ні, 5 тисяч всього, але він чудово знає мій принцип, чого даремно дзвонити? – Відповів Олег і нервово закусив губу.

Гравець Сашко був близьким другом дитинства Олега. Він справді був чудовим другом: у дитинстві захищав кволого на вигляд Олега, в юності вони разом закінчили один і той же коледж, обидва погуляли на весіллях один одного, тільки років шість тому кожен пішов своєю дорогою: Сашко приохотитися до ігор і розлучився, а Олег відкрив свій бізнес. Був випадок, коли для бізнесу в Олега не вистачало грошей і Сашко, зірвавши добрий куш, дав йому значну суму, але ж швидко і віддали!

Після того, як бізнес пішов угору, стали з’являтися численні друзі та родичі з проханням позичити грошей «до завтра», лише мало хто віддавав вчасно. А потім взагалі був кричущий випадок — Неля дала в борг своїй колезі значну суму, яка швидко звільнилася і випарувалася в невідомому напрямку. Шукати її не стали — навіть розписки не було, але сім’я вирішила завести своє строге правило — нікому в борг більше не давати — ні свату, ні братові.

Ні рідні, ні друзі були готові до такого різкого повороту подій. Спочатку все вирішили, що подружжя жартує: ну треба ж мати совість і рятувати близьких людей! Сестра, яка зверталася до Олега найчастіше, як у безвідсотковий банк, була в сказі:

– Ну ти даєш, братику! Ви з Нелею поки що бездітні та багаті, а я самотня мати з двома дітьми, що за принципи в тебе? Я ж віддаю борги, коли можу, не на вічно грошей прошу!

– Ось тому ми й багаті, що замість того, щоб народжувати, відкрили свій торговий бізнес, а не друкуємо дітей як ти, залишаючись при цьому самотньою. Ось про що ти думала, коли від двох різних мужиків дітей народжувала, а з одним навіть не була розписана? Чому я – твій брат, маю тепер за них віддуватися? А дітей ми не заводимо, поки будинок собі за містом не збудуємо. А для цього майже щодня потрібні гроші на закупівлю товарів, щоб був обіг. А ти мені вчасно не віддаєш!

Сестра послала братика до дідька і налаштувала мати з батьком проти нього. Мама кілька разів переконувала Олега, що треба бути добрішим і милосерднішим, але Олег не йшов на компроміс. Якось він міцно посварився з Нелею, коли дізнався, що та дала у борг гроші своїй самотній матері – нібито на ліки, хоча мати купила якийсь марний апарат у шахраїв, нібито «від усіх хвороб».

– Неля, по-перше, ти порушила наше залізне правило: нікому грошей не давати! По-друге, допомогти ми завжди можемо і купили б ті самі ліки, які потрібні твоїй матері. Так ні – вона тобі назвала суму ти й дала! Тепер коту під хвіст і мати вже їх не віддасть!

Потім стали поступово відсіватися друзі, яких було багато, до речі, з ім’ям Сашко аж троє. Вони ще пам’ятали ті часи, коли Олег працював «на дядька» на складі. Він сам міг позичати гроші й дати комусь взагалі без проблем, а тепер ось так.

Олег з Нелею стали помічати, що їхня колишня компанія вже геть-чисто віддалилася він них – друзі самі їхали на пікніки та рибалку, збиралася в кафе і відзначали свята вже без них. У подружжя з’явилися у спілкуванні лише потрібні люди, які не лізуть у кишеню до бізнесменів.

Якось Олег зустрів на вулиці одного свого нерозлучного друга, з яким разом колись працювали на складі, і спробував завести розмову з приводу розриву стосунків:

– Лех, чого це ви віддаляєтеся від нас? Нещодавно на день народження я тебе кликав із твоєю дружиною, а ти відмовився. Тільки давай кажи як є — ображаєшся, що я тобі в борг не дав на новий айфон? Повір, це не така вже й необхідна річ, щоб у борги лізти!

– Та ні, Олеже, просто ти якийсь інший став. Змінився, чи що. Може ти маєш рацію, що не даєш, але відмовляєш ти якось по-хамськи. Усі в тебе раптом стали злиднями, як ти тільки сам піднявся. Ну, прощай, — Леха махнув рукою і пішов у своїх справах.

Сашко гравець намагався спочатку попросити у борг в Олега гроші, але той відмовляв. Чоловік не ображався і більше не просив. Потім їхнє спілкування зійшло нанівець, залишилися ті ж вітання в соцмережах. І ось сьогодні дзвонив і мало не плакав у телефон – мовляв, влаштувався лише на роботу, зарплати ще нема, а гроші вимагають вже сьогодні ввечері. Ну, є ж залізне правило – в борг не давати, чого він поліз зі своїми проблемами, тільки душу навиворіт вивернув? Неля стала його заспокоювати – мовляв, Сашко сам винен і навіть якщо він зав’язав з іграми, то дорослий мужик сам розбереться зі своїми боргами, а від принципів не можна відмовлятися.

Наступного дня Олег дізнався, що Сашко у лікарні – зламані два ребра, розбито обличчя. Коли Олег подзвонив другу на телефон, той сухо сказав, що він невдало впав з велосипеда і більше нічого не пояснював, різко обірвав розмову. Але все ж таки Олег чудово зрозумів, що це до нього кредитори приходили, і таким чином борг вибивали. От і мучиться тепер Олег — з одного боку 20 000 рублів дати в борг була б йому не проблема, врятував би друга, але принципи порушувати не в його правилах.