“Маленька принцеса”-так Аліну називали у дитинстві її батьки, і подруги й навіть випадкові перехожі, які бачили дівчинку вперше у житті. Жодної іронії в цьому не було. Аліна виглядала і поводилася як справжня особа королівської крові. Завжди носила гарні сукні, любила розставляти на столі столові прилади строго за етикетом, захоплювалася малюванням та бальними танцями.

– Спи моя маленька принцеса. – Говорила їй мама, читаючи казку на ніч.

– Я вийду заміж за принца? – Запитувала дівчинка, а мама у відповідь усміхалася.

Підростаючи, вона зрозуміла, що мрії про такого ж витонченого юнака, як вона, далекі від реальності. У житті багаті чоловіки були зовсім не джентльменами. Тому Аліна так довго не наважувалася на серйозні стосунки. Жоден з хлопців, які запрошували її на побачення, не привернув увагу дівчини.

Далі походу в ресторан справа не заходила. Аліна із заздрістю стежила за особистим життям подруг, які вже вийшли заміж та встигли народити дітей.

– А ти все принца чекаєш? – незлісно запитувала подруга Маша, яка приходила в гості з дітьми.

Дівчина вже почала вважати, що з нею щось не гаразд. Наче і красуня, і не дурна.

Тільки напередодні 25-го дня народження Аліна зустріла його — серйозного, забезпеченого, який може стати для неї добрим чоловіком.

Дмитро був старший за Аліну на 12 років, і зачарував її своїм ставленням. Він подавав дівчині пальто, відчиняв двері, взагалі поводився так, як герой любовного роману.

Але казкова чарівність почала розвіюватися відразу після весілля. Дбайливість чоловіка, яка спочатку сподобалася Аліні, перетворилася на жадібність. Дмитро перестав дарувати Аліні подарунки, більше не запрошував навіть у просте кафе.

Аліна намагалася підтримувати той рівень життя, до якого звикла коштом своєї зарплати. Купувала свіжі овочі замість напівфабрикатів, якими найчастіше харчувався Дмитро. Стала одягатися на розпродажах, навчилася робити манікюр та фарбувати волосся.

Вона сподівалася, що чоловік утримуватиме сім’ю, але Дмитра все влаштовувало. Він не давав дружині грошей і навіть не питав, чи вистачає Аліні на все потрібне.

Маленької зарплати звичайно було недостатньо, але просити грошей у батьків Аліна соромилася.

Набравшись хоробрості, Аліна сказала чоловікові:

– Знаєш, я думала ти утримуватимеш сім’ю. Мої батьки так живуть, а моїх грошей вже навіть на їжу не вистачає.

– Чому ти відразу не сказала, що хочеш спільний бюджет. Я не проти звичайно. Нехай у нас будуть загальні витрати. Тільки я звик, щоб усі витрати були записані. Не подумай, що я тобі не довіряю. Але жінкам важко економити. Тобі буде не складно зберігати й віддавати мені чеки?Так ми зможемо контролювати куди йдуть гроші, і не витрачати зайвого.

Аліна, була втішена тим, що чоловік одразу погодився, навіть не подумала сперечатися з такою пропозицією. Спочатку все було гаразд.

Але незабаром він почав чіплятися до кожного рядка.

– Навіщо купила такі дорогі помідори? Можна було пошукати дешевші.

Всі розмови стали зводитись до грошей, і нерозумних витрат Аліни. Жінка намагалася виправдовуватися, що вибирає лише якісне, а на дешевому все одно не заощадиш.

Але Дмитро тільки сердився через її аргументи. Зарплату Аліни він теж забирав собі.

–  Ти накупиш нісенітниці, і гроші розтратиш. Треба було давно мені стежити за бюджетом.

Так Дмитро пояснював своє рішення.

А коли Аліна дізналася, що вагітна, одразу побігла розповідати радісну новину чоловікові, він відреагував новими переживаннями про зайві витрати.

Проходячи повз вітрину, де виставлені гарні коляски, Аліна тільки зітхнула.

Усі речі для немовляти довелося взяти у поганому магазині. Вагітність протікала тяжко, Аліні довелося рано піти з роботи, втративши право на декретні виплати.

Після пологів про колишнє життя не було й мови. Маленька дочка була дуже неспокійною. Аліна розривалася між доглядом за дитиною та роботою по будинку.

Дмитро за весь час жодного разу не запропонував допомогу, тільки нарікав, що дитині потрібно купувати то підгузки, то особливе харчування.

– Раніше обходилися без цього. – бурчав Дмитро, коли Аліна попросила грошей на потрібні речі.

Аліна не очікувала почути докорів. Проплакавши всю ніч біля ліжечка, вона вирішила хоч на якийсь час переїхати до батьків. Може тоді Дмитро зрозуміє, скільки загалом дружина робила по дому, і навчиться це цінувати.

Дмитро без заперечень погодився відвезти дружину до рідного дому.

– Ну якщо ти така, звичайно поживи у матері з батьком. Може хоч з їхньою допомогою навчишся з жіночою роботою справлятися.

Батьки були раді прийняти в себе і доньку, і онучку. Аліна, щоб їх не засмучувати сказала, що приїхала в гості, щоб бабуся та дідусь змогли вдосталь побути з малечею.

Старші повірили, чи вдали, але зустріч пройшла мирно. Дмитро поводився спокійно, жодних докорів не висловлював, навіть показово залишив дружині грошей на утримання та поїхав.

Аліна насолоджувалася спокоєм, якого так не вистачало. Вона знову могла запрошувати в гості подруг.

Бабуся з дідусем любили внучку, і із задоволенням погоджувалися посидіти з нею. Дмитро, приїжджаючи в гості, поводився як зразковий батько. Гуляв з дитиною, годував, хоча раніше ніколи цього не робив.

І Аліна розслабившись, повірила, що він змінився. Коли Дмитро запропонував повернутись з дитиною додому, вона з радістю погодилася. Але не встигли подружжя переступити поріг, як Дмитро вимагає звіт про витрати, за весь той період, який вони не жили разом.

– Сподіваюся, ти чеки не викидала?

– А я вже повірила, що ти змінився. – з гіркотою відповіла молода жінка. Її надії на щасливе сімейне життя розтанули.

З цього дня сварки між ними траплялися постійно. Аліна схудла, погано спала. Якось задрімала, і мало не впустила каструлю з кашею.

І тільки після цього зрозуміла, на що перетворилося її життя. У неї було дитинство справжньої принцеси, а її дочка не має навіть нормальних іграшок.

Того ж вечора Аліна сказала що хоче розлучитись. Дмитро, здавалося не сприйняв її слова серйозно. Він вирішив, що дружина знову поживе у батьків і повернеться.

Але коли чоловік приїхав за нею, Аліна відмовилася до нього повертатися.

– Я думала ти хоч дитині грошей шкодувати не будеш. Ні, кожну копійку я рахувати більше не хочу. Нехай тобі інша чеки збирає, і не приїжджай сюди.

– Та кому ти крім мене потрібна? Жоден нормальний чоловік тебе заміж не візьме. Я до тебе з усією душею. У будинок пустив, утримував, вчив, а все не так. Принцесою себе вважаєш? Як у казці жити хочеш? А в реальності так не буває.

Дмитро поїхав, і більше у житті Аліни не з’являвся. Вперше вона зітхнула спокійно. Нарешті змогла купити собі та малечі все, про що тільки мріяла.

Батьки погодилися доглядати онуку, а Аліна вийшла на роботу до свого старого офісу.

Вона так старанно працювала, що її швидко підвищили. Навколо Аліни постійно крутилися неодружені колеги, але вона була не готова знову розпочати стосунки із чоловіком.

Філія офісу, в якому працювала молода жінка, вирішили перевести в нове приміщення. Аліна залишилася проконтролювати перевезення дорогої апаратури.

Дівчина зіткнулася з бригадиром Олексієм, молодим, привабливим чоловіком. Вони одразу порозумілися.

Коли робочий день закінчився, він запросив Аліну на побачення, вона погодилася.

Вже за місяць вона з донькою переїхала до нього жити. Олексій познайомив Аліну зі своїми дітьми від першого шлюбу.

– Ось мої дітлахи. – весело сказав Олексій, показуючи на двох хлопчиків, які з цікавістю поглядали на Аліну.

Хоч чоловік і розлучився із дружиною, стосунки між ними залишилися дружні. І синів він любив, часто забирав до себе на вихідні.

Також легко Олексій прийняв доньку Аліни, молода жінка насолоджувалася сімейним щастям. Тепер ніхто не вказував їй, як заробляти й на що витрачати гроші. Навпаки, Олексій прислухався до думки дружини. І коли вона запропонувала довчитися, щоб здобути вищу освіту, він з радістю погодився.

Незабаром Олексій залишив роботу в бригаді, і разом з Аліною відкрив свою фірму вантажоперевезень.