Сестра, яка живе з батьками-пенсіонерами, вирішила народжувати. Хочу підкидати їм грошей, але чоловік проти

— Мої батьки – пенсіонери, мешкають за містом пенсії у них зовсім невеликі! – Розповідає тридцятитрирічна Клавдія. – У принципі, не старі ще люди, їм шістдесяти немає, просто у тата пільга була з виходу на пенсію, як він каже, пощастило. Квартира — звичайна трійка в панельці, з ними ще моя молодша сестра Даша. Вийшло так, що вона півтора місяця тому звільнилася з роботи. Втомилася їздити до центру міста щодня.

– Зрозуміло. Шукає у своєму місті тепер?

– Ну так. Тільки там у принципі робочих місць небагато, а ті, що є, зайняті давно та міцно. Дурість, звісно, ​​зробила – треба було спочатку знайти нову роботу, потім звільнятися зі старою, розумні люди роблять так. Ну та гаразд, що тепер про це… А тут мама дзвонить, каже, уявляєш, Клаво, у нас новини — Даша вагітна!

Дар’ї двадцять п’ять, її хлопцю, з якою вони зустрічаються останній рік, двадцять три, і одруження в плани його не входило. Дитина йому не потрібна. Ситуація ускладнюється тим, що Дар’я має негативний резус-фактор, і аборт їй робити дуже небажано.

– Та вона й не хоче аборту! – зітхає Клава. – Заїло — народжуватиму, дитину вбивати не можна. Хлопець, майбутній батько, сказав, що після пологів робитиме ДНК-тест, якщо він батько, то допомагатиме. Даша влаштувала істерику — ах так, тест? Не віриш, що це твоя дитина – не треба! Вирощу сама.

— Може, має накопичення?

— Ой та звідки? Ніколи не було, ніколи вона не відкладала, жила від зарплати до зарплати. Ну, і я, власне, така сама була у її віці – якось не навчили батьки нас збирати. Нині вже життя навчило. А Дашка, на мою думку, жила одним днем, що отримувала, те й витрачала. Якраз напередодні звільнення шубу собі купила, сумку нову, ще щось… Загалом ситуація – жах! Не віриться мені, що Даша влаштується на роботу зараз швидко, Новий рік на носі. Будуть утрьох жити на дві батьківські пенсії! І тато ще допомагати не збирається. Потім ми з нього виб’ємо, думаю, все, що належить. Але зараз буде складно, я взагалі не уявляю, як вони зможуть викрутитись.

…У Клавдії з чоловіком зараз теж не найбільший дохід, оскільки вони платять іпотеку, до того ж дитину вирощують. Але живуть нормально, бо обоє працюють – і Клава, і чоловік. Квартиру взяли в тому самому місті, що й батьки Клавдії, а працюють у столиці, тому тепер теща дуже допомагає – сидить із п’ятирічний онуком, який ходить у сад. Забирає хлопчика з садка, веде додому і сидить до приходу з роботи доньки півтори-дві години щовечора.

— Я вчора, коли дізналася новини про Дашку, чоловікові запропонувала – кажу, мабуть, доведеться моїм батькам давати трохи грошей, я не знаю, щоб могли звести кінці. І платити їм за квартиру. Ну, за квартиру я плачу і зараз, ми там із сином прописані поки що, та й взагалі. Подарунки намагаємося дарувати їм добрі, допомагаємо якось так…

– І що чоловік? Погодився батькам грошей давати?

– Ти уявляєш, ні! Він категорично проти. Каже, з якого дива я оплачуватиму дурницю твоєї сестри? Це її проблеми!

Чоловік Клавдії вважає, що сестра дружини цілком може зараз влаштуватися працювати хоч кур’єром. Вагітності поки не видно, афішувати її не обов’язково, і взагалі зараз розвинена віддалена робота, був би вдома комп’ютер з інтернетом, решта не проблема. Нехай сестра заробляє, якщо вже потрапила до такої ситуації.

Та й тесть, чесно кажучи, не стародавній старий. може працювати.

— Я вже не знаю, як чоловіка переконати, що треба допомогти батькам? – засмучується Клавдія. – Кажу, ну мама ж нам допомагає! Щодня забирає Данила з саду, сидить з ним, минулого місяця на лікарняному сиділа, я лише першого дня з сином була. Але ж чоловік допомагати не хоче! У нас, каже, іпотека, дитина, якщо хочеш, даймо їм у борг. Нехай потім Дарина віддає, коли аліменти отримає. Але яке у борг? У борг мама нізащо не братиме, образиться. Вони взагалі не просили так… Посварилися вчора. Основний аргумент у чоловіка – нехай сестра йде працювати, і трясе свого чоловіка. Ну толку його трясти зараз, коли він сказав «ні»?

Батькам, можливо, можна і допомогти, розмірковує чоловік. Але не здорової двадцятип’ятирічної дівчини, яка сидітиме у них на шиї. Проблема в тому, що батьків та сестру не поділити. Гроші, які потраплять мамі чи татові, у тому числі йдуть і на розв’язання проблем Даші.

А може, чоловік має рацію, нічого розбазарювати сімейні гроші на чужу дурість?

Чи треба допомагати?

Як бути? Що думаєте?