Ось вже кілька років Савелій жив один, вірніше, не зовсім один, із дворнягою Жулькою.

Після деяких подій у житті він почав зловживати спиртним. Що далі, то більше. За цю справу його звільнили з роботи, кому ж такий працівник потрібен. А жити якось треба, та й випити дуже хотілося, вже залежність утворилася.

Став Савелій з дому речі продавати, запасів було багато, колись добре жив. А Жулька все при ньому: дома з ним, у магазині з ним, у дворі з ним. І така вона в нього була кумедна, вміла різні фокуси робити: на задніх лапках танцювати, вити як співати, під хлопки в долоні підстрибувати. А вже команди сидіти, стояти, лежати та голос виконувала на відмінно. І звідки у вихованця такі здібності з’явилися господар навіть не знав, і особливого значення диву такому не надавав.

Інша річ, директор пересувного цирку – він дуже здивувався вмінням цієї тваринки. Став просити Савелія продати. Пропонував десять тисяч «За дворнягу це навіть багато», – казав. А Савелій не погоджується, каже: «Вона мій друг, і в горі, і в радості. Моя сім’я далеко. Зі мною тільки Жулька залишилася». Так і поїхав директор ні з чим.

Після цього випадку (а чутки в невеликому містечку швидко розлітаються) стали Савелія шанувати. «От, мовляв, людина з великої літери, не продав собаку». Звісно ж, у Жульки багато шанувальників з’явилося, особливо серед хлопців. Настали в неї ситі часи. Щодня хтось приносив ласощі. Та й сам Савелій став більш товариським, почав забувати про спиртне, адже як-не-як діти на Жульку, а заразом і на нього дивляться.

Влаштувався він знову на роботу. Стали до нього і жінки придивлятися, та тільки зарікся він вірним бути своїй єдиній, і обіцянку свою виконав. Щодня з нею, та з дітьми, що на небеса пішли, розмовляв, дуже хотів до них якнайшвидше. А життя його не відпускало, він і Жульку пережив, вік собачий коротенький.

Пішов у інший світ, тихо, самотньо, з усмішкою на обличчі й пожовклою від часу фотографією в руках. «Савелій, Ганна, Коля, Маша і Жулька», – напис на звороті фотографії.

Це і було його щастям, його маячком, до якого він усі ці роки йшов.