— …Мама сказала вибирати на чиєму боці: або з нею, або з Мариною! – розповідає двадцятип’ятирічна Софія. – І там і там не вийде, мовляв, якщо я з Мариною, то матері більше не дочка! Дитячий садок якийсь…

— Стривай, Марина, здається, твоя тітка? Мамина молодша сестра?

— Так, виходить. Хоча за віком вона ближча до мене, ніж до своєї сестри. Мама старша на шістнадцять років від неї. І вийшло так, що росли ми з Мариною разом! Дуже багато часу проводили разом у дитинстві, і зараз подруги.

…Мама народила Софію рано, у двадцять років, і оскільки сама в цей час навчалася в інституті, змушена була користуватися допомогою своєї матері, у якої на руках була власна чотирирічна дочка Марина. А де одна дитина, там і друга.

Бабуся, ні слова не кажучи, практично забрала Соню до себе і ростила дівчаток разом, благо, можливість була: її чоловік добре заробляв, дітей любив, і був двома руками за, щоб дружина не працювала, а сиділа вдома з дітьми, з донькою та онукою. Хоча онука, так сказати, не його: у мами Соні був інший батько.

— Бабусин чоловік добре ставився до мами, наскільки я можу судити! – розповідає Соня. – Але вона його не любила і так і не прийняла. На свою матір була ображена, що та вийшла заміж, народила Марину, а її, старшу доньку, покинула… Хоча – ну як вона її покинула? У п’ятнадцять-шістнадцять років вже й час дати дітям якусь самостійність. Звичайні підлітки, мені здається, цьому тільки раді були б. Але мама ось вбила собі в голову, що її зрадили, народивши Марину, і крапка.

За словами Соні, мама досі з образою згадує, як однорічна сестра порвала її зошит, як Марині віддали улюблені іграшки старшої сестри, як мала з’їла якісь мандарини з подарунка, як дорослі просили старшу сестру доглянути молодшу.

— Тому я другу дитину народжувати не стала! – каже Соні мама. – Щоб не вийшло такого, як було в дитинстві…

Хоча Соня, чесно кажучи, впевнена, що народжувати мама не стала зовсім з інших причин. Ну, просто не дуже любила дітей, це буває. Вона і маленьку Соню майже не виховувала, брала від бабусі до себе в гості на пару днів, це ще в кращому разі, а у вільний час влаштовувала особисте життя. Адже не була одружена.

Втім, щодо особистого життя – це, за словами бабусі. З жодними чоловіками до певного часу мама Соню не знайомила, якщо вони в неї і були. Познайомила вісім років тому із Олегом – чоловіком, за якого вийшла заміж.

Крім того, познайомила і маму, і молодшу сестру.

— Мені було вже вісімнадцять, я поступила вчитися, тому особливого інтересу інформація про маминого нареченого в мене не викликала! – розповідає Соня. – Ну, чоловік як чоловік, на чотири роки молодший за маму. З роботою, з квартирою, розлучений. І син-підліток у нього від першого шлюбу.

Мама вийшла заміж, і Соня, щоб не плутатись у стороннього мужика під ногами, вже повністю та офіційно переїхала жити до бабусі, яка була лише за.

— Так ми й жили, доки я два роки тому не вийшла заміж і не з’їхала до чоловіка! – розповідає Соня. – І ось тут мама раптом почала мене ревнувати… до Марини! Ну, звичайно, за останні роки ми з тіткою ще більше зблизилися, ніж у дитинстві. Жили в одній кімнаті, ділилися всім. Марина мене після інституту влаштувала на роботу до своєї організації. Звичайно, ми з нею весь час разом ходили – і на роботу, і додому, і завжди було, що обговорити. Маму це раніше не нервувало. А тут раптом вона почала кидати образи: на фотографіях ми часто з Мариною, по магазинах разом ходили, у відпустку їздили. Мама все бурчала…

Останнім часом у мами якось не дуже гладко складається сімейне життя. Чоловік її, людина досить заможна, все більше часу став проводити поза сім’єю. Дітей у них спільних не було – народжувати ніхто не хотів, власність теж оформлена із самого початку так, що у кожного своя. Отже, неозброєним поглядом було видно, що справа на всіх парах летить до розлучення.

— Мама і переписку знайшла у свого чоловіка з якоюсь дамою! – розповідає Соня. – Зрозуміла, що там стосунки серйозні. Записала собі телефон цієї пані, ну, подзвонити, може, хотіла, не знаю. І як же було здивування, коли номер у її смартфоні миттєво визначився – це була Марина!

Соніна Мама подзвонила рідній сестрі, яка й не заперечувала – так, у мене стосунки з Олегом. Він зібрався розлучатися, а що такого? Він тобі нічим не зобов’язаний. Дітей немає, ділити особливо нічого. А в нас, мовляв, скоро й дитина буде…

Мама б’ється в істериці, щодня дзвонить Соні, розповідає, яка Марина погань, і просить припинити з нею всякі стосунки. А Соні зовсім не хочеться робити вибір. Мама – це мама, так. Але й із Мариною їх багато пов’язує. Загальні дитинство, робота, друзі… Останнім часом Соня з Мариною спілкуються вже не так щільно, як раніше, а й викидати тітку зі свого життя Соня не планує.

Зрештою, Марина Соню не ображала, а те, що у сестер складні стосунки мало не з дитинства – ну, про це стало відомо не вчора. Нехай Марина та Соніна мама розбираються між собою, приймати чиїсь бік Софія не планує.

– Це не моя справа! – каже Соня…

Як вважаєте Соня має стати на чиїсь бік?

Чи вона нікому нічого не зобов’язана?

Як вам ситуація? Що думаєте?