– …Якби мені раніше сказали, що мій Юрик таким стане – я розсміялася б в обличчя! – розповідає пенсіонерка Маргарита Петрівна. – Він такі надії подавав! Навчався добре, з фізики та математики був найкращим у класі, а школа була одна з найсильніших у районі! В інститут вступив легко та просто. Навчався з цікавістю, на стажування їздив за кордон, як найкращий студент. На роботу у велику компанію за фахом його з руками та ногами відірвали одразу після отримання диплома!.. А потім він зустрів цю свою Світлану, і покотився вниз!

… Маргарита Петрівна виховувала сина одна — розлучилася, коли хлопцеві ледве виповнилося три роки.

Батько у житті сина ніяк не брав участі, Юрій його й не пам’ятає, зате мати намагалася за двох. Забезпечувала сина, віддала у добрий ліцей, тягала по театрах та концертах, прищеплювала любов до читання, – загалом, робила все, що могла. І Юра, за відгуками знайомих тієї пори, ріс прекрасним хлопцем – самостійним, ввічливим, старанним та активним.

Зараз, менш як через десять років, його просто не впізнати. У житті Юрій нічого не складається. Надій він більше не подає, працювати не хоче, хоче лише пити та гуляти. З тієї самої “великої компанії”, куди після інституту його “відірвали з руками та ногами”, Юрій давно вже звільнився. Тільки за останній рік він змінив три місця – і зараз знову, здається, у пошуку. Жодних амбітних планів він давно вже не виношує – шукає не зарплату та не посаду, а місце, де можна буде працювати менше. Шукає не поспішаючи, не дивлячись на двох дітей, дружину в декреті та відсутність коштів.

При цьому не забуває регулярно напиватися із друзями. Звідки гроші на ці дружні посиденьки незрозуміло.

Загалом, сина свого, відмінника, активіста і просто красеня, Маргарита Петрівна не впізнає і звинувачує у метаморфозах, що відбулися, невістку Світлану.

Ну тому що “почалося все це” явно після весілля.

Світлана – не фатальна жінка, скоріше навпаки. Домашня, м’яка і дуже терпляча, старша за Юрія на три роки, тому Маргарита Петрівна з самого початку була від неї не в захваті. Познайомилися вони з Юрієм на роботі, причому, Світлана там займала якийсь зовсім нижній щабель. Стали зустрічатися, а через якийсь час виникла незапланована вагітність.

– Ну що сказати, розвели твого Юрика як по нотах! – каже Маргариті Петрівні найкраща подруга.

І, схоже, так і є. Юрій без особливого захоплення, але зробив вагітній Світлані пропозицію, розміняли квартиру Маргарити Петрівни, Юрій додав свої нагромадження, і купили однокімнатну для молодої сім’ї за містом. Відсвяткували весілля, народилася дитина.

Маргарита Петрівна до молодих не лізла, відвідувала їх нечасто. Тому про те, що у них якісь проблеми, і знати не знала. Невістка нікому не скаржилася, мало того, перші дзвіночки того, що не все гаразд у їхній сім’ї, старанно приховувала. Навіть завагітніла вдруге, ще одну дитину народила.

Тепер уже, звичайно, нічого особливо не приховаєш – усім зрозуміло, що сім’я летить у пекло.

Діти Юрі нецікаві, він живе своїм життям.

– Чесно кажучи, не знаю навіть, чи він пам’ятає, як його дітей звуть взагалі, – зітхає Маргарита Петрівна. – По-моєму, навряд! Діти без батька ростуть, старшій вже до школи у вересні, другому рік виповнився… Хлопчикам, звичайно, батько потрібен, а не такий приклад перед очима…

Світлана все це терпить – йти їй нікуди, тим більше із двома дітьми. Їхня квартира належить Юрі. Але ситуація все гірша…

– Була б нормальна жінка з самого початку — все було б інакше! – упевнено каже Маргарита Петрівна. – Розлучатися йому треба з цією Світлою. І налагоджувати життя!

Як вважаєте, якщо “правильний хлопчик” – освічений, цілеспрямований, вихований чоловік — за десять років шлюбу перетворюється на ледаря і дармоїда, це справді вина дружини? Адже до неї все було добре? Значить, щось вона робила не так, раз чоловікові не хочеться утримувати сім’ю, виховувати дітей, радувати й дивувати близьких. Це все через дружину — вона його свободи позбавила, крила обрубала, народжувала небажаних дітей, не давала розкидати шкарпетки?

Чи кожен сам коваль свого щастя, і Світлана тут зовсім ні до чого?

Як вважаєте, чи допоможе у такій ситуації Юрію розлучення? Може, не буде цієї Світлани з дітьми, то мужик візьметься за голову нарешті?

Струснеться, влаштується на роботу, кине пити?

Чи без сім’ї швидше покотиться донизу?

Який прогноз? Що думаєте?