Станіслав обернувся, востаннє подивився на притулок, а потім пішов алеєю, що вела до міста.

Стас виховувався у дитячому будинку з 3 років. Мати майже не пам’ятав, батька зовсім не знав. Але тепер він мав повернутися до рідного дому, в якому він не був, більше 15-ти років.

Іншим дітям житло надавалося, це були маленькі квартирки у різних куточках міста. А ось у Стаса за документами був будинок, який він успадкував від матері та бабусі. Тепер він мав повернутися туди й жити в сільській глушині. Настрій у хлопця був на нулі. Дерево вже спорожніло, та й що робити там молодому хлопцю.

Дорога зайняла багато часу. Він дістався, зазирнув у місцеву крамничку, щоб купити щось із їжі.

На його подив за прилавком стояла молода жінка, якій виповнилося 18 років.

– Привіт. Як тебе звати? – посміхнувся їй Стас.

– А ти за цим прийшов у магазин? – посміхнулася чорноока красуня.

– Ні звичайно. Хоча як подивитися. Я хлопець молодий, неодружений. Раптом я твоя доля.

– Ну якщо ти моя доля, то якась неприваблива. – Розсміялася дівчина.

У цей час у магазин зайшла бабуся.

– З ким ти тут Даринко, розмовляєш?

– Так з покупцем, бабусю.

– Щось я такого хлопця у нас у селі не пригадаю. Ти хто ж такий будеш? – вдивилася в Стаса бабуся.

– Мене звати Стас. Я народився в цьому селі, тут жили мої бабуся та мама. Малярчуки, може знаєте?

– Боже, так ти Стас. Ну ти вимахав, красивий який. А я сусідка твоя, баба Зіна. А це Даринка, моя онука. Ви коли маленькі були, разом грали.

Зінаїда купила борошна та олію, щоб Стаса пригостити смачним пирогом.

Стас купив, що йому потрібно було, і запропонував донести сумки бабусі Зіни до будинку.

– Ходімо

Дорогою вони розмовляли. Він розповів як виховувався у дитячому будинку. Зінаїда довго хитала головою, а потім почала відповідати на запитання.

– Маша-мати твоя, була нещасна. Лариса погано виховувала її з самого дитинства. А я говорила їй, щоб дала спокій дитині. Може зараз і жила б. Вона і Сергій, батькові твому, не давала з Машею жити. Ось він і покинув її.

Вони вже підійшли до будинку бабусі Зіни, хлопець попрощався зі балакучою сусідкою і пішов додому.

Тугу і зневіру навів на нього недоглянутий і занедбаний будинок.

Побувавши в домі, хлопець вирушив дивитися прибудову та сарай. Стан був жахливим

Стас повернувся у будинок. І відчув самотність.

Він вирішив почати прибирання і почав з першої кімнати. Раптом почувся шарудіння, він озирнувся і побачив велике цуценя. Яке закуталось в купу ганчір’я і намагався лягти спати.

– А ти як тут опинився.- Усміхнувся хлопець піднімаючи цуценя.

Попри те, що песик був великої породи, через відсутність їжі він сильно схуд.

Стас нагодував цуценя та продовжив прибирання.

Раптом на ґанку почулися кроки. То була Дарина.

– Бабуся кличе їсти. – Сказала дівчина, потім почервоніла й ахнула, побачивши цуценя.

У гостях у  сусідів Стасу сподобалося. Вони поставилися до нього, як до найближчої рідної людини. І він не знав, чим їм віддячити, сказав що вони можуть розраховувати на нього і вдень, і вночі.

Так вони стали жити дружнім сусідством. Наступного ранку Даша прийшла до Стаса в будинок, і допомогла навести лад.

Стасу подобалася дівчина, і він хотів, щоб вона була завжди поруч.

Через кілька місяців, вона допомогла хлопцю влаштуватися на роботу.

Тепер він був ще й вантажником на складі харчових продуктів. Стас дуже пишався, коли одержав першу зарплату. Він купив міських гостинців бабусі Зіні та Даші, та влаштував справжнє свято.

“Я накопичу грошей” – казав він,- “і заведу фермерське господарство.”

Минув рік, Стас та Даша пішли на річку. Там вони вперше поцілувалися. І з цього дня заговорили про весілля, і сказали про своє рішення бабусі.

Та заплакала від радості й обняла своїх онуків.

Якось вранці Стас прибирав на горищі, куди ніяк не міг до цього дістатися, знайшов там коробку з фотографіями, і всякою дрібницею. Було там і кілька листів, їх писав якийсь Сергій Маші.

Стас задумався і раптом ахнув. Це були листи його батька, матері.

Хлопець задумався, жодного з цих листів мама не читала, вона їх навіть не розкрила. Хлопець вирушив до бабусі Зіни.

– Ех, це виходить Лариса, бабка твоя, все підлаштувала. Вона їх розлучила. Зять то їй не подобався. Ось вона листи отримувала, та й ховала. Сергій може і не знає, що ти на світі є. Вона ж народила. тебе і незабаром померла. Ларисо, слідом за нею пішла, від горя. Зрозумівши, що наробила.

Стас покрутив у руках конверт.

– Тут є зворотній адрес. Я можу знайти свого батька.- Сказав він, і вже наступного дня, попрощавшись з нареченою і її бабусею, поїхав на пошуки.

Це йому вийшло швидко, і ось він уже стояв навпроти гарного високого чоловіка.

– Це ж ви Сергій?

– Так. А ти хто?

– Я Стас. Ваш син. Мене Маша народила. Ось подивіться, це ж ваші до неї листи.

Сергій узяв листи до рук, а потім похитнувся.

– Проходь. Розкажи мені все.

Довга розмова закінчилася міцними обіймами батька та сина.

– У мене звичайно давно інша сім’я, але тебе теж не кину. Живу я як бачиш добре, і допоможу тобі встати на ноги. Це я раніше був бідний, тому Ларисі й не подобався. Але тепер я розкрутився. Ось і ти відучишся, отримаєш спеціальність, прийдеш працювати до мене на фірму. У тебе все буде. Закордон будемо їздити, світ подивишся, хочеш?

– Дуже. – Відповів Стас.

– Ну от і добре. Ми все вирішимо. Зараз моя дружина і 2 доньки відпочивають в Іспанії. Незабаром ми до них приєднаємося. Валентина жінка розумна, вона все зрозуміє. Треба тільки зробити тобі закордонний паспорт.

– Ні, тату. Спасибі. Я ж не за цим приїхав. Я просто хотів, щоб ти знав про мене. Адже ти маєш на це право. Мене вдома чекають.

– Я не відпущу тебе так швидко. Нам потрібно більше дізнатися один про одного, стільки всього обговорити. Який же я був дурний, що повірив Ларисі, що в Маші інший. Як я міг не поїхати, не поговорити з нею. Ніколи собі цього не пробачу.

Пройшло 2 тижні, Даша від переживань навіть схудла. Стас дзвонив їй, сказав, що затримається у батька.

Дівчина турбувалася, що хлопець не повернеться.

Якось увечері біля його будинку зупинилася машина, і звідти вийшли двоє чоловіків. Це були Стас та Сергій.

– Ну ось я і повернувся — сказав Стас.

Він обійняв дівчину, що вибігла йому назустріч.

А бабуся Зіна запросила гостей випити чаю.

Минуло декілька років, Стас та Дарина були одружені й вже виховували доньку Машу. Батько допоміг хлопцю відкрити своє фермерське господарство і молоді були просто щасливі та сповнені надій на майбутнє. А воно для них було сповнене лише радістю та любов’ю.