Розмова з матір’ю вийшла складною. Сашко навіть не знав, як її переконати, але зробити це було необхідно. Почалося все рік тому. Він купив собі квартиру в новобудові, як завжди допомагала тут вся сім’я. Грошей потроху дали й бабуся, і мама і навіть тітка позичила трохи зі словами «коли зможете віддасте». Але мінімум половину вніс Сашко, назбиравши значну суму за кілька років на банківському рахунку. Завдяки тому, що мати відпрацювала у будівельній компанії майже все життя, купити змогли дешевше, знижку зробив начальник її цілком гідну. Тим більше, що на першому поверсі квартира була. І ось довгоочікувані ключі від нового житла отримано. Сашко ніколи ще в житті не був такий радий, і вже встиг поділитися з дружиною Оленою цією радісною новиною. Разом подумки розставили меблі у трійці й щасливі лягли спати.

Але наступного дня на Сашу чекала не дуже приємна новина. Ключі від квартири, що лежали на тумбочці в кімнаті, безвісти зникли. Сашко із дружиною обшукали всю кімнату, але так їх і не знайшли. У розгубленості він поділився новиною з матір’ю. «А, ключі? Так їхня Женька взяв», – відповіла мати. Женька, рідний молодший брат Сашка, з дитинства був улюбленцем матері. «Навіщо взяв?» – запитав Сашко. «Ну як навіщо, вони з дружиною та трьома дітьми туди переїдуть. Вам на двох трійка навіщо? Поживете поки що в бабусиній однокімнатній. Вона у хорошому районі, ну подумаєш, що з газовою колонкою. Цілком пристойна п’ятиповерхівка там» – сказала мати. «Але ж я собі цю квартиру купував!» – не витримав і підвищив тон здивований Сашко. «Ну, по-перше, грошима вся сім’я допомагала. А по-друге, оформлена вона на мене, інакше знижку б не дали таку хорошу» – мама була непохитна.

Переконати її було неможливо. Брат у відповідь на заперечення взагалі його послав лісом, вкотре вибухнув тирадою про те, що надто жирно дехто живе і багато хоче. Особливо, коли молодший брат із такою великою сім’єю з матір’ю живе у двійці. Тут Сашко не витримав і побажав братові: “Та подавись ти, все одно там щасливо жити не будете”. Зібрав разом із дружиною речі та переїхав на орендовану квартиру.

Якось увечері Олена прийшла додому з роботи й застала чоловіка, що сидить на дивані з безглуздим поглядом, спрямованим у стіну. “Ти чув, у Женьки квартира згоріла сьогодні? Добре, що вдома вдень нікого в цей момент не було. Мені твоя мати зателефонувала щойно” – сказала Олена. “Так? Ну буває … “- Відповів Саша. В його душі в цей момент майнула радість.