– Ну і котись до своїх друзів, – крикнула Ліза навздогін Кості, який замість того, щоб провести вихідний з нею, з Лізою, знову взяв зміну, щоб виручити чергового приятеля.

Ні, це нестерпно! Так довго продовжуватися не може! Потрібно закінчувати з цими стосунками. А якщо одружаться, все життя потім терпітиме його безвідмовність?

Розлючена Ліза вирушила в парк, щоб трохи розвіятися на самоті й привести себе до тями. Сіла на лавці біля фонтану, і в цей момент підійшов високий симпатичний хлопець і простяг їй морозиво. Жестом попросив дозволу сісти поряд.

– Нічого собі, – подумала Ліза, – не встигла подумати про розставання, а заміна вже тут. Та ще красень якийсь…

– Хлопець є? – Раптом запитав незнайомець.

Ліза витріщила на нього очі й непевно знизала плечима. Вона ніяково переклала морозиво в іншу руку, не наважуючись його відкусити.

– Та ви їжте, – щиро дозволив хлопець, – це я до того питаю, щоб непорозумінь зайвих не було. А то мало чого… Не люблю з’ясовувати стосунки. Мене звати Андрій. А вас?

– Ліза…

Вона обережно лизнула морозиво.

– Можу відразу про себе сказати, що я людина серйозна, порядна, найбільше ціную чесність, – незворушно продовжував новий знайомий.

Лізі стало смішно, і вона спробувала сховати посмішку за стаканчиком з морозивом.

– А що ви посміхаєтеся? – нахмурився хлопець, – я просто люблю визначеність, і одразу про це попереджаю, щоб час даремно не гаяти… І взагалі я егоїст… Якщо я кого покохаю, то на все життя, – урочисто заявив він і замовк, чекаючи реакції у відповідь. Ось такий тип!

Ліза вдала, що не почула, і посилено зайнялася морозивом, яке почало танути ще більше.

– А де ви вчитеся? – Продовжував допит новоявлений кавалер.

– У цирковому училищі, – не моргнувши, збрехала Ліза, роблячи чесні очі, – клоунесою буду, людей смішити … правда, гарно?

– Не жіноча ця справа, – похитав головою Андрій, – ну що це за робота – кривлятися на публіку?

Він мимоволі скорчив гидливу гримасу.

– А ким же треба працювати жінці, на вашу думку? – з цікавістю поцікавилася Ліза.

– Ну… можна медсестрою, щоб вміла і чоловіка, і дітей вилікувати, поставити укол…

– А чому не лікарем? – Усміхнулася дівчина.

– Ні, жінці не потрібна вища освіта, – категорично заявив Андрій, – жінка не повинна бути розумнішою за чоловіка, це погано для сім’ї…

Ліза з ще більшим інтересом дивилася на незнайомця: ну і фрукт!

– Ну… а яку професію ви дозволите мати своїй обраниці? – з іронією спитала дівчина.

– Моя бабуся казала, що ремесло має бути жіночим, – незворушно продовжував кавалер, – швачка, наприклад, щоб завжди вміла будь-який одяг пошити… Дуже вигідно для сімейного бюджету. Ще кухарем можна, люблю смачно поїсти.

Ліза окинула поглядом його велику фігуру і кивнула з іронічною усмішкою:

– Незрівнянно, ви мене просто зачарували…

– Я радий, що ми сподобалися один одному, ось тільки професію б вам змінити…

Він зовсім не розумів жартів та іронії, у його голосі не було і тіні сумніву на свій рахунок, він був цілком упевнений у своїй чарівності.

– Може, в кіно сходимо? – великодушно запропонував він.

– Навіщо? – Знизала плечима Ліза і зітхнула, – навіщо ви будете витрачати на мене гроші і час? Я не вмію шити, не вмію готувати, і найбільше у світі не люблю нудних і дурних чоловіків. Спасибі за відвертість.

Вона з почуттям потиснула руку хлопцеві, що злегка злякався.

– Ех, всі б такими чесними були, – зітхнула вона, – може розлучень менше стало б… Й весіль напевне не було. А навіщо даремно час гаяти? Всього доброго!

І підморгнувши хлопцю, Ліза весело встала зі своєї лави й вирушила додому – Костю чекати. Настрій чомусь покращав.