Олена неквапливо бродила з кошиком по магазину. Думки у неї були невеселі, чоловікові знову затримували зарплату, а на гроші, що залишилися, треба було якось протриматися ще мінімум тиждень. Олена тому й вибирала продукти подешевше, дивилася, що є з хорошими знижками. Ось можна взяти макарони в запас за гарною ціною, а ось печиво недороге до чаю. Поступово кошик ставав все важчим, але все начебто було в ньому недороге і потрібне.

Назустріч Лєні йшла жінка з маленькою дитиною, дівчинці на вигляд було рік-два. Одягнена в рожеву курточку-пуховичок, вона виглядала як кулька на ніжках. «Настя, швидко за мною!» – скомандувала матір і швидко пройшла вперед, повертаючи на сусідній ряд. Дівчинка, яка ще не дуже впевнено трималася на ногах, то йшла вперед, то раптово зупинялася. Коли Олена порівнялася з дитиною, дівчинка несподівано зробила крок убік і стукнулася об кошик, який тримала дівчина. Олена пішла далі. Але не встигла піти далеко, як з-за рогу виглянула мама дівчинки й пихатим голосом вимовила: «Взагалі знахабніла, хоч вибачилася б …». «За дитиною краще дивилися б!» – не стрималася Олена.

Обличчя матусі набуло одночасно червоного і зеленого відтінку. І тут її зірвало. Такого хамства Олена давно не чула, незнайомку як прорвало. Вона ображала дівчину та її батьків, погрожувала та проклинала. Не ставши далі слухати крики та образи, дівчина огризнулася і пішла на касу.

Прийшовши додому, Олена майже заплакала. Чоловік Сашко, який повернувся з роботи, занепокоївся, побачивши дружину в такому стані. Вислухавши всю історію, він сказав: «Ну знайшла, через що переживати, звичайна істеричка зустрілася… Плюнь і забудь. Заспокойся. Давай я тобі зроблю чаю з лавандою? Якраз із печивом добре буде». Олена усміхнулася і сказала: “Давай!”