– Павле, ну чому ти так Катьку ненавидиш? Вона нещасна жінка розлучення пережила, розміняла квартиру з чоловіком, живе одна, дітей у неї немає і не може бути, кому вона така потрібна! Мати її весь час сварить, нікого в неї немає. Ще року не минуло, як вона наша сусідка, а ти з нею вже війну затіяв

– Ой, Павле, а що ж ти так рано прийшов із роботи? – розгублено спитала Лариса і перейшла на шепіт. – Тільки не лайся, у нас Катя, вона на секунду заскочила, правда.

Паша насупився, роззувся і пройшов у кімнату, Лариса за ним:

– Павлику, ну у неї там мама помитися прийшла, вона з нею часто конфліктує, тому Катька у нас на кухні перечікує, щоб з нею не сваритися, зрозумій її!

– А зі мною вона не конфліктує? – невдоволено спитав Паша. – Давай позбавляйся її, я їсти хочу. Сподіваюся, що вона дала тобі можливість вечерю зробити, чи тремтіла там, поряд з тобою?

– Та все нормально, вона мене не відволікала! – Защебетала Лариса, і постаралася розвеселити чоловіка. – До речі, на вечерю твоя улюблена смажена ковбаска з картоплею та солоним огірком.

– Зрозуміло, значить відволікала, раз ти все поспіхом зробила! – буркнув Паша.

– Ну, не ображайся! – Лариса зробила губки качечкою і брівки будиночком. – Ну солодкий мій, не бурчи.

– Та давай вже на кухню, жени сусідку!

Лариса пройшла на кухню і винувато подивилася на подругу – мовляв, вибач, ти сама все розумієш. Катя знизала плечима, важко зітхнула і сказала:

– Гаразд, піду маму послухаю про те, яка я безпутна невдаха, яка нечупара та інше. Та я не ображаюся, все розумію, але чому він мене так ненавидить? Я нічого поганого не зробила.

Лариса провела Катю до дверей, але в передпокої вона зустрілася поглядом з Пашею і гордо сказала йому крізь зуби:

– Привіт сусіде, будь здоровий!

– І тобі не хворіти! – Зле посміхнувся Паша.

Ну Катька, наче розумна жінка, навіщо ж вона сама все погіршує! Адже могла ж промовчати, знає ж, що Павлик, м’яко сказати, не радий її візиту. Навіщо вона олію у вогонь підливає?

Паша переодягнувся в халат і мовчки сів вечеряти. Поруч влаштувався шестирічний синочок Іван. Обоє вечеряли.

– Павле, ну чому ти так Катьку ненавидиш? Вона нещасна жінка розлучення пережила, розміняла квартиру з чоловіком, живе одна, дітей у неї немає і не може бути, кому вона така потрібна! Мати її весь час сварить, нікого в неї немає. Ще року не минуло, як вона наша сусідка, а ти з нею вже війну затіяв.

– Я тобі вже казав, бісить мене ця вертихвістка. Дітей немає – отже, явно за молодості аборти робила! З чоловіком розлучилася – значить, явно гуляла, а чоловікові це набридло! А те, що треться біля тебе, так мене це до мозку кісток дратує! Зведе ще тебе ця одиначка!

– Та ти що, Павлушо! – здивувалася Лариса. – Я ж з роботи одразу в садок по Івана та додому, коли мені з нею гуляти? Для чого мені це, у мене ти є!

– Та не називай ти мене “Павлуша”! – Крикнув Паша і з дзвоном жбурнув вилку на тарілку з недоїденою ковбасою. – Я що тобі пацан малолітній?

Паша вийшов із кухні, голосно грюкнувши дверима. Лариса здригнулася і подивилася на Івана. Той з незворушним виглядом догризав огірок.

– А мені теж не подобається тітка Катя, – сказав Іван.

– Чому? – Запитала Лариса.

– Ходять тут різні – наслідуючи бабусю, відповів син.

Гаразд, треба якось скоротити візити Каті, чи запрошувати її у гості, будучи впевненою на 100 відсотків, що чоловік на роботі. До самої сусідки вона не дуже любила заходити – Катька справді була неохайною, неприємно було бачити пилюку навколо і розкидані речі, адже Лариса сама була охайною. Та й Івана одного не залишиш.

Але з Катею у них справді були секрети. Наприклад, Лариса їй залишила дублікат свого ключа від квартири, в буквальному сенсі – про всяк пожежний випадок, ну мало що з квартирою, завжди потрібно тримати ключі у сусідів. Якби дізнався про це Паша, то вбив її разом з Катею. Ну а сама Катя їй розповідала, що іноді заходить до неї чоловік, одружений, але глибоко нещасний у своїй сім’ї, дружина хоч і стерва, але троє дітей, як він їх покине? Ось таке нещасливе кохання! Лариса її дуже шкодувала.

Катя до Лариси все одно заходила, Ларисі були цікаві розповіді сусідки про її нещасний роман, набагато цікавіше, ніж усі ці дурні серіали по телевізору. У такі вечори жінки з Іванка брали слово, що він нічого не розповість батькові про візити тітки Каті, і Іван, як справжній чоловік, його давав.

Якось, під час вечері, Лариса зняла з плеча чоловіка довге біле волосся, що явно належить Каті. Він був на халаті чоловіка. Паша схопився як ужалений з м’якого кухонного куточка:

– Фу, яка гидота! – Закричав Паша. – Це явно Каті! Вона була тут сьогодні?

І як Лариска цей момент упустила і не протерла оббивку? Треба було зізнаватись.

– Та й що? – Відчайдушно відповіла Лариса і на очах її виступили сльози. – Ну це моя єдина подруга. Та не зраджую я тобі, жодних чоловіків ми не водимо, вона при Івані до мене заходить, а я до неї не бігаю!

– Так, я пішов у нічну зміну, – сердито сказав Паша. – Ніч важка буде, багато працювати доведеться, ляжу спати, з роботи мені не дзвонити, будити я забороняю.

Вранці Лариса відвела Івана до садка, приїхала на роботу і обімліла: телефон і ключі вона забула вдома. А у телефоні всі номери клієнтів, яких треба обдзвонювати! Чоловік спить, але Катя вдома і має запасні ключі. Лариса повернулася і постукала Каті у двері. Та відчинила їх залишивши тільки вузьку щілину.

– Ларисо, у мене чоловік в гостях!

– Та я не заваджу, дай мені тільки ключі, – відповіла Лариса і глянула на підлогу передпокою через вузьку щілину. О боже, там були домашнє взуття Паші! Лариса відчинила двері, відштовхнула Катьку і зайшла до кімнати. Паша стояв, намагаючись поспішно затягнути свій халат.

– А-а-а, отак ви воюєте, значить! – Здогадалася Лариса. – Прикривали війною свій роман. Яка ж я була сліпа! Значить, Катя, це є той чоловік, у якого дружина стерва? Значить, Павлуша, біле волосся, що прилипло до твого халата це «Фу, гидоту!».

Після цієї сцени чоловік довго вибачався, але Лариса виставила йїї речі. З того часу минуло три роки. З сусідкою Лариса не спілкується, з Пашею вона розлучилася і іноді дає йому бачитися з Іваном. Паша живе один, і чи зустрічаються вони з Катею – невідомо, а Лариса має новий роман.