— Вчора ввечері прийшла додому з роботи, а чоловік не розмовляє зі мною! – розповідає тридцятирічна Олександра. – Побачив, що я прийшла, демонстративно сів за комп’ютер. Загалом ні слова мені не сказав за вечір. Бойкот! Знає, що я таке терпіти не можу… Не вечеряв, спати пішов на диван!

– А що сталося?

— Та я його попередила, що два тижні буду додому приходити, на годину пізніше, а він категорично проти такого… Працюю масажисткою в клініці, зазвичай додому приходжу до сьомої вечора, а тут з’явився клієнт, який попросив час йому призначити на сьому. Я погодилася, тим більше це ж не безплатно! І гроші нам зовсім не зайві, якщо чесно. Скільки можна на них гарного зробити! Але чоловік і слухати нічого не хоче – всіх грошей не заробиш, каже, у тебе сім’я, дитина маленька, відмовляйся, і точка!

У Олександри з чоловіком справді дитина, якій немає ще й трьох років. За ідеєю, молода мати повинна ще сидіти в декреті, але такої можливості, вважає Олександра, у неї не було – грошей їм рішуче не вистачало. Причому не вистачало аж ніяк не на діаманти та поїздки, а на найнеобхідніше, елементарно не виходило звести кінці.

Чоловік отримував 15 тисяч, і ні копійкою більше, з цих грошей примудрялися ще оренду платити за вбиту однокімнатну квартиру за містом.

– А коли мені підробляти? – Розводив чоловік руками. – Я на п’ятиденці, з десяти до семи щодня, плюс дорога. Вночі ходити вагони розвантажувати? Кур’єром бути? Ну, кілька тисяч зайвих заробиш, а кого це врятує? До того ж і здоров’я жодного так не залишиться. Більше потім на лікарів витратиш!

Олександра, звичайно, не звір, і на підробках не наполягала – на п’ятиденці це справді важко. Поки платили допомогу на дитину, вони якось справлялися. Допомагали батьки. Олександрі було дуже незручно брати гроші у старшого покоління, чоловік же особливих докорів сумління з цього приводу не відчував. Ну не останнє батьки віддають! Мають можливість допомогти, а значить, чому б і не взяти? Зрештою, це для улюбленого онука…

Не брати справді не можна було: ціни росли як на дріжджах, грошей не вистачало. Олександра вже давно вийшла б на роботу, але дівати дитину їй було нікуди. Допомога прийшла, звідки не чекали: мати Олександри на початку осені вийшла на пенсію і запропонувала сидіти з малюком. Олександра з ентузіазмом вхопилася за цю нагоду.

— З жовтня вийшла на роботу, стало легше! – ділиться вона. – Із двома зарплатами ми прямо зітхнули! Дякую мамі…

Садок дитині дадуть ще тільки у вересні, тому зараз мама Олександри сидить з онуком повний день. І годує, і гуляє, і спати кладе. Приїжджає до них у квартиру вранці, відпускає дорослих на роботу, і сидить до вечора, доки Олександра чи її чоловік не прийдуть із роботи. Тоді мама йде додому. Іноді вона і для дорослих приготувати щось встигає, але найчастіше ні. Малюк рухливий, вимагає багато уваги, і Олександра сама каже мамі, щоб стежила за дитиною. Побутові справи вони ввечері із чоловіком зроблять самі.

Хоча, звичайно, левова частка цих справ, як у більшості сімей, лягає на плечі Олександри, хоча приходять із роботи вони з чоловіком приблизно в однаковий час.

А тепер Олександра приходить хвилин на сорок пізніше за чоловіка, і він від цього дуже злий. Теща не затримується жодної хвилини – як тільки приходить зять, йде додому. Ну, її й можна зрозуміти: чергування здала, стрибати навколо зятя вона ніби не зобов’язана.

А чоловік просто у нестямі від злості.

– Говорить одне – відмовся, мовляв, від цього підробітку! – розповідає Олександра. – А як я відмовлюся? Я три дні тому погодилася! Несерйозно якось… Та й гроші нам ой як не зайві!

Як бути в такій ситуації? Не звертати увагу на образи чоловіка?

Або домовлятися треба, бо можна і без сім’ї залишитися? Чоловік вже ультиматум поставив – мовляв, якщо завтра не будеш вдома вчасно, можеш взагалі не приходити!

Як вам ситуація? Що думаєте?