“Юль, зараз ви повинні трохи заощадити і віддавати зарплату твого чоловіка Микити нашій Оксані. Нічого страшного, відмовите себе в чомусь. Ви і так дуже добре живете”. Юля, несподівано схопилася з місця і подивилась на маму.

Була глибока ніч, і Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний шум у передпокої. Спочатку це був гуркіт, потім скандальні голоси. Як завжди! Старша сестра з’явилася p чергової гулянки, і зараз батьки з’ясовують із нею стосунки.

А який сенс? Оксанка начхати хотіла на всі їхні повчання! Їй вісімнадцять, і вона живе цілком собі дорослим життям. Хлопці, нічні загули!

Юля знала, скільки зараз батьки не намагалися втихомирити сестру і закликати до її совісті, це все марно. Юля повернулася на інший бік і прикрила вухо ковдрою, щоб не чути лайки з передпокою і знову заснути. Їй зранку вставати до школи.

Потім настав новий день, і були нові проблеми з Оксаною. Батьки боролися за доньку, як могли. І, коли дівчина вилетіла з коледжу і цілий рік гуляла на своє задоволення, вони всіма правдами та неправдами вмовляли її продовжити навчання. І запхали таки на платне навчання. Хоча для їхньої сім’ї це було нереально дорого. У сім’ї почалася найжорстокіша економія, щоб батьки могли сплатити за навчання недолугої доньки.

Але молодшу дочку – Юлю, це не особливо налякало. Дівчинка і так звикла собі у всьому відмовляти, і не завдавати батькам зайвого клопоту, розуміючи, що грошей у сім’ї мало. Юля, навчалася на відмінно. І вона мала всі шанси вступити до інституту на бюджетній основі. А коли дівчинка закінчувала школу, Оксана втекла з дому. Тоді батьки й дізналися, що навчання вона закинула і цього разу. І все економія, всі гроші, вкладені батьками в навчання старшої дочки, все це пішло прахом.

Оксана втекла, залишивши батькам записку з проханням не намагатися розшукати її, вона зустріла свою долю і їде з ним. Що це був за чоловік, якого не можна показувати батькам, залишалося тільки здогадуватися. Адже, порядних хлопців в Оксани, зроду не було.

Звичайно ж, прохання старшої дочки батьки не дотрималися, і намагалися її шукати. Але всі їхні спроби залишалися безуспішними. Закінчила на той час одинадцять класів Юля, як і планувала, успішно вступила до університету.

Удома панувала дуже тяжка атмосфера. Мати на очах старіла від переживань за Оксану. І що більше вони шукали доньку і розчаровувалися, то більше зморшок з’являлося на маминому обличчі.

Юлі, як завжди в сім’ї, діставалося мінімум уваги. Коли вона почала зустрічатися з хлопцем ближче до старшого курсу, батьки цього навіть не помітили, поки вона не привела свого Микиту до них знайомитися.

Юля з Микитою планували зіграти весілля, одразу після закінчення навчання в інституті. І батьки нареченої, здається, навіть трохи відійшли. Почали відкладати гроші на майбутню подію, планувати в якому ресторані гулятимуть. Юля була щасливою. Зрештою, увага батьків дісталася і їй! І мама почала потихеньку оживати. Згадала дорогу до перукарні, збиралася привести себе до ладу, до весілля дочки.

До призначеної дати весілля залишалося кілька місяців, коли, як грім серед ясного неба, їм на голову впала схудла Оксана. На її обличчі, здавалося, залишалися одні очі, а під ними залягли чорні кола.

Юля повернулася зі побачення з Микитою і застала сестру будинку, що плакала і скаржиться на свою нещасливу долю. А поруч плакала мама, тримаючи за руку свою дочку, що повернулася. Юля розуміла, треба бути закінченою егоїсткою, щоб шкодувати про повернення сестри додому, але вона шкодувала. Жаліла про те, що Оксана вирішила з’явитися саме зараз, а не після її весілля. Старша сестра знову привернула увагу батьків до себе. І, як виявилося, не лише увагу.

Недаремно Оксанина худорлявість відразу здалася їм неприродною. Тому була причина. Коли дівчина покидала батьківський будинок, вона мала пристрасть тільки до алкоголю, а повернулася додому з важчою залежністю. Про це батьки здогадалися майже відразу, з речей, що зникли з дому, і по руках дочки.

І весілля Юлі, звичайно ж, відійшло на другий план. Якось увечері мама підійшла до неї поговорити.

-Юля, Ти знаєш, ми відкладали гроші на твоє весілля. Нагромадилося нормально, але ж ти сама бачиш, що діється з твоєю сестрою. Їй потрібна допомога! Ми з батьком порадилися і вирішили покласти її до клініки, де лікують залежність. Це все дуже дорого, і відкладені кошти ми змушені будемо витратити на це. Ти ж сама розумієш, це лише весілля, а з іншого боку, на коні життя твоєї сестри. Вибач..

А Юля й не ображалася. Вона все розуміла. Так, звичайно, якщо Оксані зараз не допомогти, сама вона зупинитись точно не зможе. Юля поговорила з нареченим, і він її підтримав.

-Добре, нічого страшного, не засмучуйся. Звичайно, твоїй сестрі допомога потрібніша ні нам. Нічого, зіграємо весілля скромніше, ніж розраховували, на мої невеликі заощадження та гроші моїх батьків.

Але батьки Микити не поскупилися, і весілля було досить пристойним, у тому самому ресторані, У якому вони розраховували спочатку.

Юлі батьки на весіллі поводилися дуже стримано, майже не веселилися, тихенько сидячи за столом. Батьки нареченого визнали це за збентеження, від відсутності від них матеріальної допомоги. Батьки нареченої не змогли надати фінансову допомогу для весілля, і тому соромляться, так думали оточуючі, хто був у курсі. І лише Юля знала, що це неправда. Її батьки не раділи, бо всі їхні думки були зараз далеко, там у клініці, де була Оксана. Вони переживали за неї.

Йшов час, і Оксана повернулася додому. У неї вийшло впоратися зі своєю згубною пристрастю, і вона стала цілком нормальною людиною. Оскільки ніякої освіти дівчині здобути так і не вдалося, вона змогла влаштуватися лише продавцем у супермаркет, де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Хлопець, як і вона, не хапав зірок з неба, працюючи кур’єром в інтернет-магазині.

Спочатку, після того, як Оксана з чоловіком розписалися, вони стали жити у батьків нареченої.

У Юлі ж з Микитою, на той час, все складалося чудово. Вони були дуже цілеспрямовані та працьовиті. Після закінчення інституту відразу ж влаштувалися на цілком престижні посади. Придбали собі двокімнатну квартиру, взяту в іпотеку, але молодих людей це не лякало.

Юля прийшла до батьків, з наміром порадувати їх придбанням квартири, але помітила, що ця звістка навпаки, засмутила маму з татом. Мама скорботно підібгала губи.

-Ну як же так, взяли іпотеку не порадившись із нами. Влізли у кабалу. Оксана з чоловіком теж хотіли б своє житло, але вони не можуть собі цього дозволити. Іпотеку їм не схвалять. Ну та гаразд, якщо ви так вирішили, ми теж з батьком прийняли рішення. Ми продаємо свою квартиру та купуємо квартиру Оксані. По квадратурі майже таку ж, як наша, правда на околиці міста. Але це нічого, Оксана згодна. Зате там житло набагато дешевше, і нам залишиться ще грошей, купити собі кімнату. Що, нам з батьком багато треба на старість років?

Юля ображено мовчала. Як же так? Адже, якщо чесно, квартира батьків залишилася від бабусі й має успадковуватись ними з Оксаною в рівних частках. Чому ж знову така несправедливість? Але дівчина і цього разу зуміла проковтнути свою образу. Тим більше чоловік її у всьому підтримував.

-Добре, що ти, Юль? Це їхня квартира, нехай роблять що хочуть. А ми з тобою самі заробимо!

Минуло кілька років. Оксана з чоловіком жили у придбаній батьками квартирі. А самі батьки тулилися в тісній кімнатці. Батько підробляв, а мати була на пенсії. Вони часто приходили до Юлі у гості, і мама постійно плакалася на брак грошей. Дівчина й сама це бачила, як приходила до них. У будинку були лише дешеві продукти. Так, щоб із голоду не померти. І Юля почала активно допомагати батькам грошима, хоча постійна нестача у них коштів, наводила її на думку, що всі гроші вони віддають Оксані. І, звичайно ж, у цих своїх припущення вона мала право.

Микиту підняли на посаді та підвищили йому зарплату майже вдвічі, та й у самої Юлі з кар’єрою було все гаразд. І молоді задумалися про дитину. Поки що, це було звичайно в планах, але в планах на найближче майбутнє. І вони, з радістю, вирішили поділитися цими планами з її батьками, що прийшли в гості.

Але замість радості вони побачили на маминому обличчі переляк. Жінка майже закричала:

-Ні, Юля, тільки не зараз!

-Чому не зараз, мамо, в чому річ. Ми все підрахували, ми можемо потягнути дитину фінансово, – здивовано запитала дівчина.

-У тому вся справа, що ви можете, і фінансово і по здоров’ю, а ось Оксана ні! У неї, як виявилося, проблеми зі здоров’ям та завести дитину у них із чоловіком ніяк не виходить. Їй потрібно пройти обстеження, а потім лікування.

Юля, щоб не видати своїх почуттів, опустила очі, смикаючи край футболки.

-Мамо, а як ти думаєш, чому у неї такі проблеми зі здоров’ям? Може, це через її колишній спосіб життя?

-Так, дався взнаки, – з викликом відповіла мати, – ну і що тепер? Ми до кінця життя її цим дорікатимемо? Пора вже все забути, Оксана виправилася, у неї добрий чоловік і йому хочеться дитині. Адже ми за цим до вас сьогодні і прийшли, за допомогою. Коли ти сказала, що Микиті підвищили зарплату, ми зрозуміли, що зможемо допомогти Оксані з лікуванням. Давай так, ви відкладете плани на дитину, на якийсь час. У вас не горить, ви молоді, нехай спочатку Оксана народить. Зараз ви повинні трохи заощадити і віддавати зарплату Микити Оксані. Нічого страшного, притисніть трохи, уріже себе в чомусь. Ви те, я дивлюся, – жінка розвела руками на всі боки, – шикарно живете, ні в чому собі не відмовляєте. А у квартирі Оксани, самі знаєте, там все більш ніж скромно! Давайте переходьте на режим економії, і Оксана пройде обстеження та лікування.

Жінка щебетала вже навіть весело, говорила про це, як про само собою зрозуміле, ні крапельки не сумніваючись, що Юля як завжди не відмовить їм. Але Юля, несподівано схопилася з місця, стала перед батьками пряма і незламна, як кам’яний стовп. Вона подивилася матері прямо в очі й сказала:

-Ні! Досить! Все моє життя ви обділяли мене заради Оксани, але це були ваші гроші, і я не могла за вас вирішувати. Ви розпоряджалися ними так, як вважали за потрібне. Та й я, останні роки, коли допомагала вам грошима, ви думаєте, я не розуміла, куди йшли ці гроші? А ми ж із чоловіком платимо іпотеку! Вас це ніколи не турбувало. Але, зараз я говорю ні! Цьому точно не бути. Не розраховуйте більше на нашу фінансову допомогу. Це моє останнє слово, і я прошу більше не повертатися до цієї теми. Ображаєтесь ви чи ні, ваша справа. Вам завжди раді в цьому будинку, але якщо ви ще раз заїкнетеся про фінансову допомогу Оксані, я вкажу вам на двері.

Батьки залишали квартиру молодшої доньки, як побиті собаки. Батько мовчки, а мати бурмотіла собі під ніс про невдячну дочку, яку вони виховували в коханні, а вона начхала їм у душу.

Після того, як за ними зачинилися вхідні двері, Микита підійшов до дружини, яка все ще стоїть прямо, і ніби застигла на місці. Вона спитала:

-Ну що, Микит, що ти мені скажеш?

-А що я можу тобі сказати? Це твої батьки та твоє рішення, а я завжди тебе підтримаю! Але, треба зізнатися, я давно цього чекав, ти молодець!