Невістки Маші тридцять п’ять, у неї сім’я, одинадцятирічна дочка, учениця четвертого класу. Чоловік працює, хоч зарплата в нього зовсім невелика. Боргів та кредитів у них, на щастя, теж немає, але навіть без них що таке одна невелика зарплата на сім’ю із трьох людей у ​​наш час? Комуналка, телефони, підручники – гуртки дитині, щось гостро необхідне з взуття – одягу – і терпи до наступного місяця.

У відпустку не їздять, нічого не купують.

Проте Маша і справді не працює з народження дочки.

– Яка там робота! – Округлює вона очі. – На мені будинок та дитина! Уроки, гуртки, цілий день в справах.

Маша справді багато часу приділяє дочці. На серйозні заняття грошей немає, але Маша виявила майже безплатні уроки при Центрі дозвілля – вихід можна знайти завжди. Бісероплетіння, народні танці. Зате дочка має чим зайнятись. Крім того, Маша влаштовує якісь там чаювання в класі на свята, постійно горить ідеями в батьківському комітеті, вчить разом із донькою англійську, вирішує завдання, виконує всякі творчі завдання. Вона вся у четвертому класі з головою.

– Ніно, а твій Андрій математику зробив? – дзвонить вона батькам дочки однокласників. – Як ви це завдання оформили, га?

– Ой, а я й не знаю! – винно відповідає сусідка Ніночка. – Я тільки з роботи прийшла… Андрію? Ти математику зробив? Завдання вирішив? На ось, поговори з тіткою Машею!.. Вона щось там знову не знає, як там оформляти.

За ці дзвінки Маші дочка у класі недолюблюють.

Але Маша цього не розуміє. Вона чесно намагається розв’язувати глобальну проблему: як правильно виписувати слова з вправи – у рядок чи стовпчик.

– Ото мами! – щиро не розуміє Маша працюючих подруг. – Сьома година, а вона й не знає, зробив син уроки чи ні. Живуть непогано! Без її зарплати б точно з голоду не померли!.. Що ж, кожному своє… Зате моя дитина доглянута, нагодована і не бовтається з ключем на шиї. Усіх грошей не заробиш!

За останні кілька років Маша взагалі якось погубила всіх подруг.

Одна взяла няню до однорічного сина і вийшла на роботу, зозуля. Хоча не потребувала зовсім – дитину покинула. Маша зрозуміти таке не в змозі.

Інша – бізнесвумен, прийшовши якось у гості та звернувши увагу на спартанські умови квартирі, покликала Машу попрацювати у своїй фірмі …кур’єром. Ліки розвозити на адреси. Маша образилася – адже один інститут закінчили, а тепер вона буде кур’єром у колишньої однокурсниці?

Були ще якісь знайомства на дитячих майданчиках, але вони давно потрапили в небуття. Всі давно працюють і навіть часом не впізнають Машу на вулиці, хоча Маша кидається до колишніх подруг з розкритими обіймами – про свою дочку розповісти та про їхню дитину розпитати. А ті кивнуть і тікають. Ну, так багаті стали, угу. Забули, що ще десять років тому всі в одній пісочниці сиділи.

А тут ще й вічно незадоволена свекруха: Маша постійно з нею свариться. Ганна Костянтинівна відверто не розуміє її спосіб життя.

Вже на третій рік декрету свекруха запитувала Машу:

– Ти що, до школи з дитиною сидітимеш?

Їй і в страшному сні не могло здатися таке, що дитина вже четвертий клас закінчує, а мати досі вдома сидить, і іншого нічого не планує. Причому дитина здорова, не проблемна. Тепер свекруха на запитання про невістку просто крутить пальцем біля скроні. Втім, невістка робить те саме.

– Чому ви, Ганно Костянтинівно, своєму синові претензій не пред’являєте? Він – не дармоїд, ні? У нього, між іншим, сім’я, дитина. А він примудряється працювати за символічні гроші. Вечорами лежить на дивані та не переживає ні про що! Інші чоловіки роботу міняють, підробітки знаходять. А вашому синові – все одно!

Маша щиро ображається на чоловіка – інші-то он які роботящі, а цей і не думає, щоб знайти другу роботу і забезпечити сім’ю “нормально”. Не так, щоб із хліба на квас, а щоб дивани міняти, холодильник придбати, ремонт зробити.

– Нічого йому не треба! – Злиться Маша. – Як не в себе вдома! Ніби не бачить, як люди живуть!.. Ти мужик чи не мужик, зрештою? Зароби!

Як вважаєте, невістка Ганни Костянтинівни – справді дармоїдка?

Або жінка з дитиною у нормальній сім’ї не повинна працювати – принаймні якщо бабуся не хоче взяти на себе пов’язаний з онуками клопіт?

Нехай бабуся пред’являє претензії до себе і до сина – він теж від звання дармоїда недалеко пішов, за великим рахунком. Вдома нічого не робить, і на роботі не перетруджується.

Що думаєте?