-Андрію, привітай мене. Я одружуюсь. – Сергій не встиг навіть зайти у квартиру, як сказав братові новину.

-На Машці? – Андрій трохи напружився, але бачачи здивування Сергія трохи охолонув.

-Ні звичайно. На Ларисі.

-А Маша? – Тепер дивувався Андрій. – Ви стільки років разом.

-Так не потрібна мені ця Машка. Лариси батько мене підвищити обіцяв, потім до заступника довести. Я буду в шоколаді! – Сергій сяяв від щастя. – Та й Лариса вагітна.

Андрій ледве стримався, щоб не сказати “І Маша теж”. Він сам дізнався сьогодні вранці, коли застав Машу з тестом у руках. Вона взяла з нього слово, що він мовчатиме.

-Тільки ось як сказати Машці, щоб вона свої речі від мене забрала? – Сергій почухав потилицю. – Істерити ж буде.

-Я сам скажу. – Андрій у голові продумував план дій.

Сергій завжди був легковажним, хоча з Андрієм у них різниця лише п’ятнадцять місяців. Батько пішов несподівано, раптово, йшов з роботи, спіткнувся, упав і відірвався тромб. Хлопчикам було тринадцять та чотирнадцять. Мами не стало, коли Сергієві виповнилося сімнадцять. Серце. Після батька й так було тяжко, а синів на ноги ставити ще важче.

Андрій тільки вступив до інституту, а Сергій ще школу закінчував. Було складно. Підручники, підробітки, переведення на заочне. Витягли.

На третьому курсі Сергій привів у будинок Машу. Не звичайна дівчина. Добра, вихована, скромна, господарська. А очі… потонути. Ось Андрій і потонув. Тільки треба було вибиратись – дівчина брата.

Так і прожили кілька років під одним дахом, а тут Сергій заявляє, що одружився з Ларисою донькою начальника.

-Андрію, ти їй грошей дай. – Сергій дістав із кишені гроші. – Їй же жити, мабуть, не буде де.

-Я передам. Зроби милість, не з’являйся до завтра.

-Із задоволенням. – Сергій втік із дому, сяючи від щастя.

Розмова з Машкою була складною. Вона коли дізналася, мало не вистрибнула у вікно. Літо, спека, вікна відкриті. Ледве встиг зупинити.

-Маша, забудь про нього. Не вартий він тебе, раз так зрадив.

-Але як же наша дитина? Я ж йому вірила. – Маша билася в істериці в руках Андрія.

-Маша. Не дурій. Я вас не кину. Давай разом поїдемо. Мені у столиці давно місце пропонували. Я все відмовлявся, а коли ти вранці про дитину сказала, то я зрозумів, що не зможу без тебе жити. Люблю тебе, розумієш? Люблю! – Андрій притиснув Машу до себе. – І дитину твою виховаємо. Ти не бійся, все буде добре.

Коли Сергій вранці прийшов додому, то побачив брата із сумками.

-Брат, Ти куди?

-Розумієш, Сергію, ти вчора такий щасливий був, що не встиг я тобі сказати, мене в Київ переводять.

-А як же весілля? – Сергій був здивований.

-На весілля я приїду, не хвилюйся. – Андрій поплескав брата по плечу і поспішив залишити батьківську квартиру. Маша на нього чекала на автостанції. На цю поїздку вона погодилася тільки тому, що не могла залишатися тут, а там в неї є дядько.

Весілля у Сергія та Лариси було шикарне, гості, ресторан, подарунки. Андрій одружився з Марією, але молодший брат про це не знав.

Життя йшло своєю чергою. Маша народила доньку. Турбота Андрія зробила свою справу і Маша забула Сергія, знайшовши своє щастя з Андрієм. У Сергія та Лариси народився син. Він був гордий цим.

Андрій іноді приїжджав додому, зустрітись із братом. Сергій викупив у Андрія його частку у батьківській квартирі. Тільки хитро оформив через дарування, щоб дружина якщо не підкопалася. Андрій про свою дружину та дітей не говорив. Так загалом, одружився, діти. Навіть про те, що дядько Маші залишив серйозний бізнес, не говорив. Тільки сказав, що тепер управляє бізнесом дружини. А як інакше було пояснити дорогу машину, якою він приїжджав.

Сергій схвалив спритність брата, що знайшов собі багату жінку в Києві. Хоча коли Андрій робив Маші пропозицію, про те, що її дядько багатий, він не знав. Маша тільки після весілля сказала, що вона завжди мовчала про це, щоб ніхто не позіхав на гроші дядька.

Минуло п’ять років. Андрій з Машею жили влітку за містом, в будинку, який дісталося від дядька. Дітям там краще, адже у них народився чудовий син.

Андрій не був готовий побачити брата. Він йому не давав цю адресу. У Сергія була адреса квартири, яку Андрій купив на долю від батьківської. Добре, що Маші з дітьми не було. Вона поїхала до педіатра, на плановий огляд сина, а за одне й доньку показати.

-Сергій? Яким вітром? – Брата було не впізнати. Пом’ятий. Одяг якийсь дивний, ніби він намагався ховатися. Кепка на очах, куртка.

-Поговорити приїхав. Ледве тебе знайшов. Ти ж мені цю адресу не давав.

-Так ми на літо сюди переїхали. Якби ти зателефонував, то у місті б зустрілися спокійно.- Вони пройшли в альтанку, де можна було поговорити та випити води. – То чому ти приїхав?

-Біда в мене. Лариса зі своїм батьком мене підставили. По-великому підставили. Її батько мені якісь папери підсунув, а я їх підписав. Виявилося, що я гроші фірми вивів у невідомому напрямку. А гроші це були кредитні. Тепер мені їх треба повернути.

-А Лариса? – Андрій не знав, що сказати.

-А вона взагалі мене довкола пальця обвела. Не мій це син. Вони з ним два місяці тому полетіла до Англії й звідти мені надіслала документи на розлучення. – Сергій одним махом випив склянку води. Його мова була плутана, нервова.

-Серйозно. – Андрій задумався.

-Вони з батьком давно це вигадали. Їхня контора давно ледве трималася. Шукали, на кого все звалити. І тут я попався. Думав заживу, а мене використали. Розумієш? – Сергій перейшов на крик. – Я все продав, щоби борги закрити, але грошей не вистачило. Андрію допоможи! У тебе є гроші. Або у твоєї дружини.

-Пробач, але гроші всі у бізнесі, а я лише квартиру купив. Ремонт закінчив. – Андрій говорив спокійно. – І в дружини грошей не зможу попросити. Вона точно не дасть.

-Але я твій брат! -Сергій був у розпачі.

-Мій, але не її. Вибач, я нічим допомогти не можу.

-Ах ось ти як. Я думав ти мені брат.

-Пробач Сергію, але ти вже не дитина. Сам має розв’язувати свої проблеми.

Сергій був злий на брата, він не розумів, за що він з ним так.

-А ти не знаєш де Маша? Вона, напевно, мене ще любить. – Сергій чомусь згадав про колишню кохану.

-Заміжня вона.

-Прокляття.

-Тату, ми приїхали. – Донька вибігла з-за будинку. Чоловіки не чули, як під’їхала машина.

Сергій глянув на дівчинку і все зрозумів. Маленька копія Маші. Він більше нічого не сказав Андрію і мовчки пішов геть. Повертаючись додому, він думав про те, що не з тією жінкою одружився. Маша його любила по-справжньому ще й багатою була.

-Чого він хотів? – Маша підійшла до чоловіка, який залишився в альтанці з донькою.

-Грошей. Лариса з батьком його довкола пальця обвели.

-Шкода, але добре, що тоді він зробив такий вибір.