— …Дочка за чотири роки, мабуть, розповіла всім, що батьки в неї – монстри! – розповідає п’ятдесяти дворічна Вероніка Миколаївна. – Гроші за квартиру, бачите, з неї беремо! Всім її подругам їхні батьки купили житло просто так, безоплатно, а ми їй – з віддачею!

— Тобто квартиру ви купили, а тепер вона повертає вам ці гроші назад?

— Ну так, якщо коротко, то так… Колись давно, була у нас із чоловіком можливість, і ми вклали гроші – купили квартиру двійку на етапі будови. Алла наша, донька, тоді ще до школи пішла. Я кажу, добре, квартира буде дочці на старт. Хоча чоловікові ця ідея не дуже сподобалася, якщо чесно. Він ще тоді мені казав і приклади наводив, що такі подарунки до добра не доводять і що легко приходить, те не цінується. І нічого путнього з дітей, яким батьки в юності на тарілочці квартиру принесли, не виходить ніколи.

– Зрозуміло. І після цього ви вирішили запропонувати дочці квартиру викупити?

– Ага. І, на мою думку, ми їй запропонували просто шоколадні умови! По-перше, ціни на нерухомість за ці роки злетіли, а дочка нам платить за старими грошима. По-друге, відсотки з неї не беремо, це виходить як розстрочка, а не кредит. Де зараз такі умови знайдеш? Чоловік каже, нехай вона виплатить половину ціни такої квартири на сьогодні, але чесно, сама, від копійки до копійки. Тоді зрозуміє, що це таке, і цінуватиме!

…Вероніка Миколаївна вважає, що у них із чоловіком проста, небагата сім’я. Хоча живуть вони непогано у матеріальному плані: у них дві квартири, гарний автомобіль, збудована своїми руками дача. Раніше подорожували за кордоном, останніми роками зі зрозумілих причин поїздок стало не так багато. Подружжя виростило дочку Аллу, дали їй непогану освіту, поставили на ноги, зараз продовжують працювати.

— Дочці зараз майже двадцять сім років, ось, чотири роки вона вже живе окремо, у своїй квартирі! – розповідає Вероніка Миколаївна. – І гроші віддає нам рівно стільки ж, чотири роки… Вона сама обрала такий варіант, ми їй пропонували жити з нами, у нашій трійці безплатно, як у дитинстві. Могла жити, скільки треба, збирати на своє. Могла на оренду піти, будь ласка, теж ніхто не тримав, або чоловіка собі з квартирою знайти, якщо на те пішло. Вона сама обрала варіант із викупом квартири, мала право!

Батьки віддали Аллочці ключі, допомогли з ремонтом, віддали найнеобхідніше. Домовилися, що як тільки дочка виплатить дві третини суми, квартиру на неї перепишуть офіційно. Узгодили графік виплат і почали жити по-новому.

Зарплата у неї, як у молодого фахівця, була невелика, а тепер довелося ще й віддавати від неї значну частку батьків за квартиру. При цьому господарювати, готувати й економити Алла ще зовсім не вміє, і постійно на підсмоктуванні. Вероніка Миколаївна сіла з нею разом, розрахувала суму, якої має вистачати на харчування, побутову хімію та утримання себе. Безумовно, не шикарний список, проте кінці звести можна. Інші гроші домовилися приймати в рахунок оплати квартири.

Але вкластися у виділену суму Аллу ніяк не виходить. Постійно виникає ситуація, що гроші вже скінчилися, а місяць ще за середину не перевалив.

— Ну, а що робити! – знизує плечима Вероніка Миколаївна. – Треба вчитися відмовляти. Не втискаючись, квартиру не купиш. Ось так вона, нерухомість, і дістається дуже непросто.

Батько Алли теж тільки хмикає – мовляв, мало грошей, йди і зароби більше. Бери підробітки, влаштовуйся ще кудись, шукай вищу оплачувану вакансію… Звичайно, якби це все було легко і просто, Алла так би і вчинила. Але, на жаль, заробити дуже більше вона поки що не може.

Алла іноді на гречці з куркою сидить тижнями, при тому, що батьки копійки не рахують і в жодному разі не бідують, отримують дві непогані зарплати, та ще й виплату від дочки в рахунок боргу.

Алла ниє та скаржиться на батьків усім підряд: друзям сім’ї, своїм подругам. Донедавна Вероніка Миколаївна тільки посміювалася, а як ти думала, люди справжні іпотеки платять? Хоча, що приховувати, часом було неприємно, що рідна дочка виставляє перед друзями монстрами якимись.

Але тепер Алла привернула до союзників бабусю, матір Вероніки Миколаївни.

– Розлучилася дочка з хлопцем перед Новим роком! – розповідає Вероніка Миколаївна. – Як на мене, так і добре. Той випадок, коли треба радіти. Але у мами моєї трагедія. Як же так, онуці двадцять сім років, а в неї ні сім’ї, ні дитини! А Алла і підлила олії у вогонь – мовляв, а жоден чоловік не зараз платитиме чужу іпотеку, тому, мовляв, і цей пішов, і наступний піде теж! Усі через нас, батьків!

А може, батьки справді неправі в такій ситуації, загнали доньку в кут?

Або це донечка хитрує та маніпулює?

Як вам ситуація? Що думаєте?