Ксюша була зачарована своєю свекрухою. Вона і не думала, що жінка за сорок може мати такий чудовий вигляд – модний манікюр, стильні костюми, гарна засічка.

Але це не головне.

Ось коли вона привезла Кирила з батьками знайомити, мама її як школярку сварила, коли Ксюша заїкнулася про те, що не треба йому діставати розкладачку з комори. А ось свекруха просто видала їй подушку та всі справи.

Коли ж вони з Кирилом геть-чисто відмовилися кликати всю рідню на весілля, влаштовувати ці безглузді обряди з викупом і короваєм… Тут вже мама взагалі образилася і пів року на її дзвінки не відповідала. А свекруха дала грошей у конверті на весільну подорож і сказала:

– А що, я жінка прогресивна, кому зараз потрібно все це…

Свекруха зводила Ксюшу в магазин і купила їй все – від чобіт до пуховика, на ціни не дивилася, а на боязкі заперечення тільки сміялася:

– Моя невістка має бути найстильнішою!

І розмови з нею сердечні вела, не те що мати, яка до дванадцяти років їй казки про капусту та лелек розповідала.

Загалом, пощастило Ксюші зі свекрухою. І сина вона гарного виховала – у Кирила був свій бізнес, будинок, на кожне свято букет квітів та дорогий подарунок, на море щорічно як мінімум дружину відправляв відпочивати. Не життя у Ксюші, а казка.

Мама на неї ображалася, що і сама Ксюша приїжджає рідко, і онуків вона зовсім не бачить. Спочатку сама рвалась приїхати, але після останнього разу, коли Ксюші довелося червоніти за матір, яка в ресторані приладами неправильно користувалася, Ксюша всіма правдами й неправдами скасовувала відвідування матері.

– Привозь їх до мене на все літо, – запропонувала якось мати. – У мене тут полуниця, чисте повітря, огірочки з грядки.

Заманливо це було, Ксюша за багатого чоловіка зовсім не була ледаркою – у неї блог, благодійність, друзі та свекруха кохана, з якою вони то в театр, то спортивний зал, то в салон краси разом ходять. І зважилася вона – привезла дітей до мами, залишивши суворі настанови щодо їх харчування та занять.

Через місяць приїхала і не впізнала своїх дітей – гучні, бігають вулицею, як дикуни, англійською не займалися, книжки не відкривали. Ще й слів поганих від місцевих дітей набрались.

– Мамо, що це таке? Ти що наробила? Я чого книжки привезла? Я ж говорила – щодня хай роблять по чотири сторінки плюс читання. Що це таке! Тобі взагалі нічого довірити не можна.

Довелося забирати дітей назад. Ось свекруха завжди пам’ятала розклад усіх занять, водила Владу на балет, а Степана – на музичні заняття. Так, добре хоч одна бабуся у дітей нормальна.

Всі плани через це у Ксюші збилися – вона збиралася за літо пройти курси, а тепер довелося на дачі з дітьми бути. Кирило весь у роботі, як завжди, добре хоч улюблена свекруха іноді приїжджала і з дітьми сиділа, Ксюша тоді хоч могла по своїх справах у місто з’їздити, з подружками зустрітись.

Того дня свекрухи не було, а Ксюші терміново потрібно було в аптеку. Річ у тому, що в неї вже тиждень була затримка, і вона почала хвилюватися. Спочатку не надала значення цьому факту, у неї часто бували збої, але щоб тиждень… Довелося сусідку попросити за дітьми доглянути. Заїхала в аптеку, заодно додому, речі деякі взяти.

Далі все було як в анекдоті. Кирило й не виправдовувався, а ця зухвала блондинка з надутими губами тільки очима плескала. Ксюша в сльози та до улюбленої свекрухи – хто, як не вона допоможе у таку хвилину.

– Ксюша, а чому ти приїхала без попередження? – Здивувалася вона. – Подзвонила б мені чи Кирилу…

– В сенсі? – Не зрозуміла Ксюша.

– Ну, а чого ти хотіла? Кирило у нас чоловік цікавий, всяке буває. Я жінка прогресивна, не бачу цього нічого такого. І тобі раджу заспокоїтися та очі заплющити. І наступного разу дзвони мені, я попереджу сина. А взагалі, насвари його – не було чого в будинок когось вести.

Ксюша не могла повірити почутому – який наступний раз? Та вона зараз же збирає речі та подає на розлучення! За кого вони її сприймають?

Коли свекруха почула, тільки засміялася і сказала:

– Ну й дурницю зробиш – де ти ще такого чоловіка золотого знайдеш?

На дачу Ксюша повернулася в такому стані, що тільки позитивного тесту їй не вистачало. Але, звісно, ​​він виявився позитивним.

І що робити? Куди вона одна з трьома дітьми. Вирішила послухати улюблену свекруху та стерпіти, заплющити очі.

Але не виходило – життя взагалі втратило свій сенс, скрізь Ксюші здавався обман, не знала вже, чому вірити, а чому ні.

Два тижні наважувалася – разом усе розповіла чоловікові: і про розлучення, і про дитину. Той, ясна річ, вибачення просив, вмовляв, погрожував, особливо на народжену дитину тиснув, що куди вона з немовлям, він їй аліменти з мінімалки платитиме, а майно все на маму записано, нехай не мріє…

Ксюша тоді сказала, що аборт зробить. Чоловік її відмовляв, а коли слова скінчились, покликав мати. Свекруха вислухала Ксюшу і каже:

А що, я жінка прогресивна, аборт так аборт.

Напередодні операції Ксюша зателефонувала матері – щеміло серце, не розуміла вона, чи правильно робить чинить чи ні.

– Що ти, доню, це ж твоя дитина! Не бери гріх на душу – невже ми ще одну не виростимо? Бери дітей і приїжджай до мене – я обіцяю, що й англійською з ними займатимуся, і столові прилади куплю. Все буде добре, доню.

Ксюша розплакалася і довго не могла заспокоїтися. Дитину вона залишила. І жодного разу про це не пошкодувала – був молодший синок відрадою і для неї, і для її матері, котра дуже любила молодшого онука. Кирило, звичайно, ще довго їздив, просився назад, сумував за дітьми. І свекруха просила Ксюшу змінити своє рішення та повернутись. А Ксюша вдруге заміж вийшла – не одразу, правда, а за п’ять років. І ще доньку народила. Але це зовсім інша історія.