Марина почувала себе на сьомому небі від щастя, Славік зробив їй пропозицію, і вони вже почали складати список гостей та обирати ресторан для урочистостей. Дату обрали через півтора місяця, і вже подали заяву до РАЦСу. Тому і дві смужки, що з’явилися одного ранку на тесті на вагітність, Марину не злякали. Адже вони вже майже сім’я, так і яка різниця, якщо їхня сім’я майже відразу після весілля стане ще більшою.

Їй і на думку не спало приховувати таку радісну новину від нареченого. Проте Славик щось нерозбірливо промимрив у трубку і зник. Зайнятий, мабуть, думала Марина. Він так багато працює. Але ввечері наречений прийшов додому не в настрої, швидко зібрав свої речі в сумку і зі словами «Я ще не готовий стати батьком», повернувся додому до батьків. Марина була в повному шоці, як так – стати сім’єю він готовий, і пропозицію робив сам добровільно навіть без натяків з її боку, а стати батьком не готовий.

Після кількох годин істерик вона вся в сльозах зателефонувала найкращій подрузі Оленці. “Він мене покинув! Перед весіллям! Що мені тепер робити?” – плакала в трубку Марина. Оленка, що у будь-якій ситуації зберігала непробивний спокій, відразу оцінила масштаб проблеми. «Так, заспокойся для початку» – суворо порадила вона – «Що тепер думаєш робити?». «Я йому зараз зателефоную і все висловлю! І нехай слухає мене який він мудак, а не кидає слухавку як завжди», – кидалася в бій Марина. «Слухай мене» – відповіла Оленка – «У жодному разі йому не дзвони! І взагалі не чіпай його, нехай охолоне і подумає. І взагалі є ідея…».

Хоч і важко, але Марина погодилася діяти за планом подруги. Не дзвонити, не турбувати та чекати. Через тиждень Славик сам їй зателефонував і несміливо поцікавився, як справи. “Чудово!” – Сказала Оленка – «Ось тепер просто спілкуйся з ним спокійно, тисни на жалість, що нібито нервуєш ти, а для дитини це шкідливо. Для вашої спільної дитини!».

Ще тиждень пройшов у спокійних розмовах, і ось Славик з’явився на порозі Марининої квартири з пакетом апельсинів. “Ну я тут подумав, що тобі вітаміни зараз потрібні…” – сказав він. А Марина пораділа, що вкотре послухала Оленку й остаточно не злякала нареченого своїми істериками. Весілля відбулося у призначену дату, наречена була на сьомому небі від щастя.