– У нас у сім’ї останнім часом прямо якась важка смуга пішла, – зітхає Інесса. – Навколо одні проблеми! Особливо з фінансами… Економимо на всьому, рахуємо копійки. І на цьому тлі Пашка йде та купує собі комп’ютер!

Пашка – шістнадцятирічний син Інеси. Насправді купив він не комп’ютер, а набір комплектуючих, так дешевший. Збирати комп’ютер Павло буде сам, він добре в цьому розуміється. Гроші на покупку теж заробив сам – кілька місяців підробляв у вихідні та після школи…

– Ми зараз взагалі не в тій ситуації, щоби купувати такі дорогі речі! – журиться Інесса. – Навіщо йому цей комп’ютер? Є нормальний телефон, ноутбук, старенький, але ще працює! Без комп’ютера зараз точно можна було обійтися … Адже знає чудово, що в сім’ї складні часи! Що ми заощаджуємо, і невідомо, що буде далі…

– Хм. Але ж він купив на свої, сам заробив. Ти хотіла, щоби син зароблені гроші віддав тобі на господарство?

– Знаєш, я в його роки так і робила! Зароблені, наприклад, улітку гроші віддавала мамі. Все до копійки, та так, на господарство. Мені й на думку не спадало забрати їх собі. Знала, що мамі складно тягнути нас із сестрою… У сім’ї теж був складний період. Які можуть бути іграшки для себе в такій ситуації?

…У Інеси з чоловіком двоє дітей, з молодшим, чотирирічним, вона сидить удома. Вийшло так, що перед самою вагітністю Інесу звільнили з роботи. Інше місце вона шукати не стала. Дитину вони давно планували, лікувалися навіть, щоб вдалося завагітніти. І тут раптом сталося диво. Вирішили спокійно виношувати та народжувати. У чоловіка тоді була непогана зарплата, якісь гроші було відкладено про запас.

Здавалося, все стабільно, і переживати нема про що.

Але останнім часом, на жаль, все йде за планом. Премії та надбавки у чоловіка знизили ще торік, відкладені запаси повільно зникли,  перспективи, які здавались залізними, якось зхлопнулися одна за одною. Дітей треба годувати, одягати, у старшого незабаром вища освіта, грошей треба дедалі більше.

А кілька місяців тому чоловік Інеси, єдиний годувальник сім’ї, серйозно захворів.

– Діагноз у нього не смертельний, і це тішить, – каже Інесса. – Але лікуватися доведеться довго, і швидше за все, дорого. І працювати на колишній роботі чоловік більше не зможе.

Чоловік просто в паніці, зараз він на лікарняному, і що робити далі не зовсім уявляє. По-хорошому б йому не працювати зараз зовсім, звичайно. Займатися здоров’ям. Але як, якщо в нього сім’я та двоє дітей? Як тільки зможе, шукатиме роботу. Звісно, ​​буде непросто. Зараз і здорові мужики сорока років ніде особливо не потрібні. А людина, яка за станом здоров’я не може робити того й іншого, п’є ліки та відпрошується до лікаря – на будь-якому підприємстві лише тягар.

Інеса заробити на сім’ю навряд зможе. Все життя вона працювала на шпильки, не особливо замислюючись про гроші. Зараз вона шокована, переживає цілі дні, все думає, як жити далі.

А син на тлі всього цього йде та купує собі іграшку за півсотні тисяч, якщо не більше.

– Та краще б він собі одяг набрав! – зітхає Інесса. – Зараз ось мені потрібно виділити йому з бюджету на кросівки, куртка осіння потрібна теж, стара тісна була ще восени… Він про це навіть не думає. Чому? Погано виховали?

…Як вважаєте, нормально вихований підліток мав у такій ситуації допомогти батькам, віддати гроші на господарство, знаючи, що у родині зараз проблеми? Дорогі іграшки купувати собі коханому – якось неправильно у такій ситуації?

Чи хлопець вчинив правильно? Вже якщо хтось і винен у тому, що у батьків все пішло навперейми, то це точно не він. Годувати та утримувати сім’ю – поки що не його проблема. Батьки – дорослі люди, їх двоє, нехай вибираються самі.

Що думаєте?