Надя переїхала в цей будинок близько двох років тому разом із донькою Танею. Дівчинці тепер вже було чотири роки. Тато її після розлучення в житті дитини не брав участі, і Надя справлялася з вихованням дитини сама, як могла. У невеликій затишній однокімнатній квартирі вона вмістила всі привезені зі спільної з чоловіком квартири меблі. Потроху життя налагодилося і все пішло своєю чергою.

Надя часто гуляла з дівчинкою на дитячому майданчику у дворі. Новий, побудований аж за розпорядженням самого мера, майданчик притягував і матусь із сусідніх дворів. Тому коли до Наді підійшла незнайома молода жінка з маленькою дитиною в колясці, то та зовсім не здивувалася. Почалася невимушена розмова і поступово дівчата почали спілкуватися. Надя і розповідати щось про себе не дуже хотіла, та й майже не вдавалося вставити слова між розповідями балакучої Каті. Так і проходили прогулянки, Катя розповідала про свої складнощі та скаржилася на життя, а Надя слухала. Іноді її не залишало відчуття, що вона десь раніше Катю бачила, але не могла згадати, де саме.

За кілька тижнів Катя завела з нею серйозну розмову. «От скажи мені, Надю, навіщо жити з чоловіком заради дитини? Адже марно це, все одно він не любить і не любитиме більше» – сказала Катя. Надя здивувалася, але знаку не подала. Після хворобливого розлучення з поділом майна та свинським ставленням колишнього чоловіка до їхньої спільної доньки спілкуватися на такі теми їй не хотілося. Але Катя продовжила: «Не втримаєш ти його дитиною! Ми любимо один одного вже два роки, син теж від нього в мене. А ти якось так проживеш, бо не любить він тебе. Сам розповідав, що живе з тобою лише заради доньки».

Тут Надя зовсім здивувалася. “Ти про кого?” – Запитала вона Катю. «Не прикидайся дурненькою! Віддай мені свого чоловіка! Я Владика дуже люблю, між іншим! Якби не ти, він давно з мною одружився б, він так і сказав!». Тут Надя взагалі й не знала, що подумати, бо колишнього її чоловіка звали Саша, а Владів знайомих у неї взагалі не було. Хоча… Тут Надя і згадала, де вона бачила цю дівчину. Це ж із нею зустрічався хлопець із сусідньої квартири Владислав.

Як виявилося, горе-ловелас наобіцяв закоханій в нього Каті, що радий би з нею одружитися, але не може, бо вже одружений. А дружиною назвав Надю, що поверталася з магазину з покупками. Двері притримав і сумки допоміг донести. Хто б знав, що він грає на публіку. Надя і забула про той випадок вже, а тут довелося згадати. «Ааа, Владик, значить…» – розсміялася Надя і показавши рукою на хлопця, що так вчасно з’явився у дворі, сказала: «Не чоловік він мені, а просто сусід. Так що дарую, забирай!».