Олена однією рукою гортала стрічку вакансій, а іншою заколисувала у ліжечку маленького Колю. Ситуація була майже безвихідною. Минулого тижня чоловікові Олегу на його роботі повідомили про скорочення, а в Олени роботи взагалі не було. Точніше була. Виховання двох дітей та господарські турботи. Від безтурботних думок, про те, як вона в декреті весь день дивитися улюблені серіали й буде легко справлятися з повсякденними турботами, не залишилося і сліду. Діти, прання, прибирання та нескінченне приготування сніданків, обідів та вечері займали весь вільний час. Тепер, якщо Олега справді скоротять, то жити молодій сім’ї буде майже ні за що.

Зателефонувала мама і почала вкотре називати Олега невдахою, явно і неявно натякаючи, що Олені такий чоловік ні до чого. І що вона та тато будуть раді, якщо Олена забере дітей та переїде назад до батьківської трикімнатної квартири. Батьки та Олег не сильно ладнали із самого початку, адже чоловік був без вищої освіти, простий електрик у міських електромережах. А колись до Олени залицялись двоє перспективних студентів місцевого ВНЗ, і мама так і не змогла їй пробачити, що Олена зробила зовсім інший вибір. “Що ж робити?” – думала Олена. Мамині моралі потихеньку робили свою чорну справу. І здавалося, що простіше все кинути й почати з чистого листа. Але як тоді шлюбні присяги «і в горі, і в радості»? Невже через найменші складнощі вона просто покине все і втече?

Цікава вакансія для Олени знайшлася несподівано швидко. Жінка з’їздила до офісу на співбесіду, де директор подивився на її змучений вигляд і, трохи сумніваючись, запропонував спробувати. Тепер Олена вдома обробляла замовлення в інтернет-магазині та спілкувалася з клієнтами, намагаючись, щоби на тлі не чутно були дитячі крики. І вже за дві тижні отримала свою першу невелику зарплатню. Тепер можна було на них прогодувати сім’ю протягом наступних двох тижнів. Через місяць Олена вже відчула собі впевненіше, випробувальний термін на новій роботі пройдено, начальство було задоволене її успіхами.

Ось так на момент скорочення Олега ситуація вже не здавалася Олені безвихідною. І думки про те, щоб кинути чоловіка, Олена вже згадувала з деяким соромом та страхом. Ну, а як інакше? Адже й у горі, й у радості. І в складностях побутового життя, і в достатку та стабільності. Головне, що вони одна сім’я.