– …Швидка приїхала, лікар матері тиск міряє і запитує: у вас зазвичай який тиск? – розповідає тридцятитрирічна Уляна. – Мати каже – не знаю, у мене навіть тискоміра немає! Лікар почав сваритися – як же так, мовляв, у вашому віці й з вашими діагнозами тиск потрібно знати завжди! Я, каже, бачу, що у вас дочка є, нехай вона прямо зараз йде в аптеку і купить вам хоча б найпростіший тискомір!

Уляна зараз у декреті з другою дитиною. Малюкові два роки, старшому шість. Своїх грошей молода жінка не має, її сімейний бюджет – це зарплата чоловіка. До того ж у них іпотека. Втім, на життя їм грошей вистачає: зарплата чоловіка досить пристойна, і вони погашають кредит з випередженням графіка. Економлять, звичайно, але не жорстко. Купують обновки собі та дітям, іноді ходять у кіно, сидять у кафе, дарують подарунки близьким.

Чоловік в Уляни зовсім не жадібний, цілком адекватний, і якщо щось потрібно купити дружині чи дітям, це завжди без проблем.

Тільки ось про допомогу тещі чоловік і чути не хоче.

Чесно кажучи, пояснення цьому є: у перші роки шлюбу з Уляною чоловік погасив один за одним кілька кредитів тещі, взятих, на його думку, на будь-яку дурницю: на нову кухню, телефон, подорож у відпустку. Один кредит для матері брала, на її слізне прохання, навіть Уляна – і три роки потім виплачувала сама, бо матері на це сил не вистачило.

Щоб перекрити старий обов’язок, мати брала новий, потім ще один, потім у сльозах та соплях йшла до дочки та зятя. Двічі зять допоміг, заплатив дуже великі суми, і після другого сказав твердо: все. Більше не копійки. Теща має навчитися жити за коштами.

– На таку  пенсію жити поодинці цілком можна! – сказав Улянин чоловік. – У мене і батьки живуть, і бабуся, і тітка. Від допомоги дітей відмовляються навідріз! Самі й продукти купують, і ліки, як економлять, користуються пільгами. Нехай і твоя мама живе так…

Приблизно в цей час вони взяли іпотеку, потім народився старший син, і відмова зятя допомагати виглядала загалом логічно.

Але залишити маму без матеріальної допомоги Уляна просто не може.

– Ось навіть цього разу – ліків виписали штук шість різних, плюс тискомір! – зітхає Уляна. – Щось із цього можна, напевно, отримати безплатно. Але ліки потрібні прямо зараз, ми не просто так викликали… Грошей у матері немає, як завжди. Звичайно, я побігла в аптеку, все купила за списком, що треба, сума не мала вийшла. А що робити? Потрібно було знизати плечима і піти?

– Чоловік тепер лаятиметься, так?

– Та ні, не буде … Він і не дізнається нічого, я готівкою платила! Гроші на маму у мене поки що є …

Крім того, Уляна допомагає матері продуктами, не кажучи про це чоловікові. Не буде він перераховувати м’ясо в морозилці, чи упаковки яєць та олії? Частину купленого безболісно можна відвезти мамі. Приблизно раз на тиждень Уляна так і робить завантажує матері холодильник на кілька днів. Треба сказати, щоразу це дуже вчасно: холодильник найчастіше абсолютно порожній, і мати вже на хлібі та воді.

Грошей у неї ніколи немає, можна навіть і не питати. Уляна і не лізе з цими питаннями: боїться почути інформацію про черговий кредит.

Намагалася Уляна і по-доброму домовитися з чоловіком, мовляв, ну давай хоча б їжу їй купувати, найпростішу, і ліки. Але після того, як чоловік віддав останній раз борги за тещу банку, він вважає, що всі обов’язки перед матір’ю дружини виконав із лишком на кілька десятиліть уперед. І про те, щоб допомагати ще хоч копійкою і чути не хоче.

А нещодавно і взагалі заявив дружині – якщо дізнаюся, що ти туди тягаєш гроші – розлучуся. Ми, каже, моїм батькам не допомагаємо, вони просто жодної копійки не беруть принципово, знаючи, що у нас двоє маленьких дітей, декрет та іпотека. Теща теж має совість мати.

Але Уляна не може покинути рідну мати, продовжує тягати туди гроші та продукти на свій страх та ризик.

Як вам ситуація? Ви на чиєму боці? Що думаєте?