Син у мене – молодець! Каже – «Мамо, без проблем тисяч десять щомісяця я тобі зможу підкидати». Проблема лише в тому, що про це почула Соня і, звичайно, влаштувала істерику
– …А я завжди думала, що працюватиму до упору, ні на яку пенсію не піду! – виливає душу 59-річна Людмила Віталіївна. – Але останнім часом різко здулася. Не можу більше, просто не можу! Весь час у пригніченому стані, на роботу тягнусь як на каторгу, нога за ногу. Здоров’я посипалося, простіше перерахувати, що не болить! У відпустці була – анітрохи не допомогло, тільки ще гірше стало… Загалом, вирішила: до літа вже якось допрацюю, щоб отримати бонус, і йду. На пенсію!
– Хм. А ти проживеш на пенсію? – Співчутливо запитує Людмилу Віталіївну найкраща подруга. – Вона ж буде мала, а ціни дивись які зараз великі.
– Чесно кажучи, не знаю! – зітхає майбутня пенсіонерка. – Деякі накопичення в мене, звичайно, є, але витрачати їх не хотілося б: невідомо, що попереду. Сподіваюся на сина. Зарплата у нього дуже непогана, так що я цілком можу собі дозволити піти з роботи!
– А ти з ним уже говорила на цю тему?
– Ну, а як же, звичайно, заручилася підтримкою. Син у мене – молодець! Каже – «Мамо, без проблем тисяч десять щомісяця я тобі зможу підкидати». Проблема лише в тому, що про це почула Соня і, звичайно, влаштувала істерику. Їй для мене снігу взимку було б шкода, а тут таке…
Сину Людмили Віталіївни, Івану, тридцять три, Соня – це його дружина. Свекруха з невісткою начебто не сварилися, ділити їм нічого, і на людях підтримують ввічливий нейтралітет, проте Соню Людмила Віталіївна явно недолюблює.
Та й Соня не відчуває до свекрухи особливо ніжних почуттів. І навіть факт народження дитини, онуки Людмили Віталіївни, жінок не примирив. Дівчинці вже п’ять років, але бабусею особливої близькості вона не має. Так, шапкове знайомство.
– А я одразу собі сказала – до дитини прив’язуватись не можна! – пояснює подрузі Людмила Віталіївна. – Щоб уникнути, знаєш, усіляких маніпуляцій. Це чужа дитина! Тільки покажи слабину – будуть використовувати, шантажувати: «Якщо не зробиш те й те, дитину не побачиш». Тому виявляю інтерес, і не більше.
Соня не працює, сидить з дочкою, мамонта в будинок тягне Іван, і справляється з цим чудово. І Соня, і дочка мають усе, що потрібно, і навіть більше. Простора квартира, хатня робітниця, регулярні поїздки на відпочинок – копійки в овочевому відділі Соня явно не рахує.
– У сина гарна зарплатня! – розповідає Людмила Вікторівна. – На господарство він дає дружині достатньо, але всієї суми не вказує. Невістка не знає, скільки там. І правильно, я вважаю! Сама вона за останні роки рубля не заробила… Добре, що син у мене – не підкаблучник, свою голову на плечах має, дружину від своїх доходів тримає на відстані… Він мені так і сказав – мамо, не хвилюйся, на мене можеш розраховувати!
Невістка Людмили Вікторівни вважає, що у п’ятдесят дев’ять років повністю сідати синові на шию – рано. Була б мати старенька і немічна, ну зрозуміло, тут взяли б забезпечення на себе. Але у двадцять першому столітті в такому віці зображати з себе слабу стару – це просто не вкладається в голові. Що ж далі буде? У шістдесят, у сімдесят?
У свої роки свекруха має заробляти на себе сама, впевнена Соня. Допомога їй не потрібна і навіть навпаки – шкідлива. Надто рано мама чоловіка надумала піти на відпочинок.
– Це, звісно, лише її справа, але якщо не хоче працювати – нехай живе на пенсію! – каже невістка. – Я вважаю, у її віці це примха!
– Доживе до моїх років – я на неї подивлюся! – злиться Людмила Віталіївна.
Як вважаєте, якщо у сина велика зарплата, а у матері пенсія порівнянна з прожитковим мінімумом, чи допустимо з боку матері попросити допомоги, попри те, що вік у неї ще не критичний, з ніг не валиться, і, якщо збере сили в кулак і «припинить вередувати», цілком зможе ще кілька років працювати? Не на лісоповалі, звичайно, а на звичайній офісній роботі – чому б ні?
Невістка неправа чи свекруха знахабніла?
Ви на чиєму боці? Що думаєте?