Син заявив, що наступний її дзвінок має починатися з вибачень перед його дружиною – адже ніхто не має права на неї навіть крикнути, хай це і власна мати. І просто так, нехай навіть не дзвонить, доки не вибачиться

Ірина Миколаївна була зразковою свекрухою, можна сказати ідеальною. Як їй здавалося.

Часто дарувала дітям подарунки, любила онука – приїжджала допомагати, звичайно ж не з порожніми руками. Ось і цього разу приїхала та привезла гарні черевички для онука.

– Ірино Миколаївно, вони звичайно гарненькі, але нам би краще грошима, – почала невістка, – нам вони потрібніші. Навіть черевики мені подруга віддала, їм малі стали, але ще в досить гарному стані.

Ірині Миколаївні стало неприємно – це її подарунок онукові. Будь-яку нісенітницю вона теж не дарує, смак у неї є, грошей на онука не шкода. Та і які гроші? Вона і так оплачує їм квартиру.

Кілька років тому Ірина Миколаївна отримала у спадок двокімнатну квартиру. Знаходилася вона у гарному спальному районі. Молоді туди переїхати відмовилися – їм було незручно діставатися роботи, далеко до улюбленого фітнес клубу та інше. Оскільки з продажу спадкової квартири свекрусі довелося б платити податок, то було вирішено її здавати, а платежами від орендарів покривати платіж за квартиру яку орендували онук та невістку. А коли термін пройде – продасть цю квартиру і віддасть гроші дітям, ті куплять нерухомість там, де захочуть.

Під час розмови щодо черевиків, невістка почала істерику, звинувачуючи свекруху в тому, що та просто так витрачає гроші, які могли піти на справді важливі речі для дитини, а не зайві гарні черевики.

Ірина Миколаївна вирішила зателефонувати, дорогою додому, синові, щоб внести ясність. Син навіть не дослухав її, перебив на півслові, повідомивши, що вже знає про скандал. Спілкування не вийшло. Син заявив, що наступний її дзвінок має починатися з вибачень перед його дружиною – адже ніхто не має права на неї навіть крикнути, хай це і власна мати. І просто так, нехай навіть не дзвонить, доки не вибачиться.
Ірина Миколаївна не пам’ятала, як добралася до будинку. Вона ж для них робила все.

Невістка ж упевнена, що свекруха марнотратна – на ту суму, яку та віддала за черевики, можна було купити й шапочку, курточку та памперси. Потрібно ж питати, що дитині дійсно треба.

Минуло 3 місяці, за цей час свекруха мала день народження, з яким не привітав її син. Він взагалі не дзвонив і не цікавився справами матері. Через пару днів мала бути оплата за орендовану квартиру дітей, але свекруха не поспішала. Не привітати матір із днем ​​народження – для неї це було занадто. У день оплати Ірина Миколаївна гроші переказувати не стала. За кілька днів їй зателефонував власник житла, від якого вона вирішила не брати слухавку.
Незабаром їй став наполегливо дзвонити син, писати повідомлення про те, що з них зараз питають гроші за житло, погрожують виселити. Ірина Миколаївна навіть не стала відповідати нічого синові – просто дивилася на повідомлення що спливали на телефоні.

Дорослі діти, якщо вирішили, що можна поводитися так з матір’ю – нехай живуть самостійно і купують дитині, що хочуть. А спадкову квартиру вона залишить собі – давно мріяла подорожувати на гроші від оренди.