…Людмила Василівна – найкраща подруга Інеси Михайлівни, та ще й сусідка: більшу частину життя жінки прожили в одному під’їзді. Потоваришували понад сорок років тому, опинившись на сусідніх ліжках районного пологового будинку: з різницею в кілька годин Інеса народила дочку, а Людмила – сина. Разом гуляли з колясками, разом сиділи біля пісочниці, разом збирали дітей спочатку у сад, потім до школи.

– Я Люду люблю, вона моя подруга, але ось матуся вона була… ну, дуже своєрідною, якщо чесно! – розповідає Інеса Михайлівна. – Олега вона ростила одна, і якось не над ним тремтіла, чи що… Не те що ми з чоловіком над своєю Машкою! У садок він у неї ходив один, уявляєш? Щоправда, садок поряд був. Відведу доньку, дивлюся, Олег іде через двір, один, а мама, каже, на роботу вже поїхала!

— Може, треба було запропонувати їй брати Олега з ранку, заводити в садок?

– Я пропонувала, вона тільки рукою махнула – він здоровий хлопець, каже, незабаром шість, що він, через два двори не пройде?.. У табір відправляла його на все літо! На три місяці! Дитина додому приїде на добу між змінами, помиється, а вранці знову в табір, от і всі канікули! Загалом, якось так, у спартанських умовах хлопець зростав. Мати каші наварить йому у великій каструлі, в холодильник поставить – а далі нехай сам розбирається. Ну, Людмила не морочилася. Їсти захоче, говорила, поїсть, не захоче – його проблеми!

Інеса Михайлівна згадує, як за часів дефіциту Людмила купила двадцять банок згущеного молока і принесла на зберігання подрузі.

– Нехай, каже, у тебе постоять, у мене не лишиш! Олег, якщо знайде, не заспокоїться, доки все не з’їсть! Я їй кажу – Людо, так не можна в тебе дитина постійно голодна! Але вона тільки хмикала – мовляв, каша є в холодильнику, а багато солодкого шкідливо для здоров’я.

…За словами Інеси Михайлівни, Олег все дитинство цілими днями пропадав в різних гуртках. Додому хлопчик приходив тільки спати. У школі вчився ледве-ледь, зате руками навчився робити все.

Після школи відслужив в армії та пішов у бізнес.

Наразі Олег досить успішний бізнесмен, власник виробництва в області, на нього працюють люди. Купив квартиру, машину, дачу, одружився, дитину народив.

– А найголовніше, уявляєш, матір любить неймовірно! – З легкою образою в голосі розповідає Інеса Михайлівна. – Гроші їй постійно дає, холодильник забиває делікатесами, за кордоном возить. При цьому щиро впевнений, що його мати ідеал! Ось так ось!

Інесі Михайлівні це тим більше незрозуміло, що її дочка Марія, яка народилася з Олегом в один день, на матір та батька постійно в якихось образах. Хоча вже її виховували зовсім не так, як сусідка свого сина. За руку водили, напували-годували, возили на море, купували речі, щоб не гірші, ніж в інших – і все одно навкруги винні.

– Роки три їй було, поставили ми її взимку, у снігопад, на велику кучугуру у дворі, щоб сфотографувати, і відійшли на три метри… Боже мій, як вона кричала… І тепер мені цю кучугуру досі згадує, сорок років минуло! Як її кинули одну, яку травму завдали на все життя!

– Зрозуміло…

– І купа в неї таких кривд. Іграшки її віддали дівчинці знайомої, математикою займатися змушували, а ось англійською не давали. З квартирою ніяк не допомогли, хоча ось Даші  батьки двійки купили в новобудові… Іноді взагалі припиняє з нами спілкуватися! Не те сказали, не так подивилися, наважилися висловити свою думку…

Інеса Михайлівна важко зітхає.

– І ось знаєш, що я помітила? У всіх знайомих, у кого дочки, ось така ситуація. Претензії, образи, бойкоти без кінця! У подруги донька кілька місяців із нею не спілкувалася – бабуся взяла на дачу онуків, і вони обгоріли на сонці до червоних пухирів, трагедія! Зате матері в синів просто ідеальні, правда. Он Людка тому приклад! Живе своїм життям, сидить у соцмережах, нікому нічим не допомагає, влітку з онуком на дачі два тижні відсиділа – син їй гроші дає! За все вдячний, букети дивовижні на день народження тягне…

***

А ви згодні, що у дорослих синів до матерів претензій менше, ніж у дочок? Сина мати «вигідніше»?