Дочка Тетяна у неї старша. Улюблена, розумниця та красуня. У школі навчалася добре, була активісткою. А Петрик молодший, дурник трохи. Але спортсмен, хокеїст. Каже, природа так розподілила: розум – сестрі, м’язи – йому. І медалі має.

Тоня для них нічого не шкодувала. Чоловік заробляє добре, але втомлюється. Прийшов із роботи, поїв – і відпочивати перед телевізором. Тоня його і не чіпає – нехай набирається сил, годувальник. А діти все на ній: і уроки, і гуртки. Головне – була у них довіра. Батькові багато чого не говорили, не хотіли турбувати. Йому на роботі вистачає, чого нерви псувати.

Самі розбиралися з двійками сина, і тяжким періодом Тетяни. Вона вирішила, що є творчою особистістю. І виш відповідний обрала. Мати їй каже: «Люба, що ти будеш їсти, де жити й що одягати? Ми з батьком не вічні. Після навчання тобі одна дорога буде – у чуже ліжко, у цій творчості молодих дівчат просто використовують як підстилки». Тетяна упиралася, але погодилася. Вирішили вони так – рік попрацює, подумає, а потім і вирішить на кого вчитись. На навчання батьки вже відклали, не пропаде.

Ось там вона його й зустріла. Прийшла влаштовуватись помічником менеджера в офіс, а тут цей тип. Бачить – наївна дівчина та давай заливати. Заморочив їй голову за два дні. Вона й закохалася. А тип цей там напохваті був, на кшталт кур’єра. Платили їм, звісно, ​​мало. А гуляти йому хотілося розкішно. Він був в інтернеті великий блогер, марив вечірками та розвагами. Виставляв там себе напоказ. І стала Тетяна в нього залишатися то на ніч, то на всі вихідні. А сама якось схудла, змарніла. Говорила, що заміж кличе. Ось знайде нормальну роботу – і вони одразу одружаться. Мати намагалася пояснити, що на нормальній роботі працювати треба. А трутня, на зразок її хлопця, ніхто даремно не утримуватиме. Але все марно – кохання.

А тут Петро, молодший син, здійняв крик – його схованку з грошима обчистили. Тоня до своєї скриньки – і там пусто, немає золота. Тут усе й розкрилося. Син сказав, що Тетяна хлопцю своєму віднесла.

Тоня дізналась адресу і ввечері вирушила до нього. Каже: Як же тобі не соромно? Ми з батьком оремо, а ти в бідної дівчинки останнє забираєш? Красти змушуєш». А він здивувався і відповідає: «Вона все сама. Сказала, що батьки багаті, живуть в іншому місті та шлють гроші. А на роботу вона пішла просто набратись досвіду». Загалом, покинув її. Змінив замок у квартирі та в телефоні номер її заблокував.

Отут Тетяна і прийшла до матері каятися. «А ви кажете злодійка», – продовжила розповідати сусідці Тоня – «Це все кохання. Рідна кров, як не пробачити. Бог із ним, із золотом цим і грошима. Головне, всі живі-здорові. Переживемо».