Єдиний Герой Крут, який дочекався Незалежності України, помер у 1994 році. Через 20 років на війні загинув його правнук
Історія однієї родини, яка дуже любила Україну. Прадід відствоював Незалежність у 1918 році, а правнук вже у 2014.
Про цих героїчних людей розповів на своїй сторінці у Фейсбук Igor Tsaryk:
У невеличкому селі на краю Волинської області похований єдиний учасник легендарного бою 1918 року – єдиний герой Крут, який діждався Незалежності України. Радів їй, як Пасці! Він завжди згадував хлопців, які у січні 1918 року поруч з ним у бою під Крутами, стіною ставши проти тисячної армії більшовиків, поклали свої голови у мрії за Незалежність України.
Матвій Данилюк прожив 103 роки і до останнього не полишав свого улюбленого заняття – риболовлі. Дід Матвій у селі був людиною-легендою. Пам’ятають його як неймовірного правдолюба.
У селі його називали лагідно Дід Матвій. Довгожитель мав шану і авторитет. Та боєць усе життя беріг свою таємницю. У 1918 він у складі Київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького вижив у бою під Крутами.
«Те, що був під Крутами, він ніколи тим не вихвалявся. У нього навіть був прапор, який він стільки років тримав зашитим у подушці», – розповіла вчителька Ватинецької школи Світлана Киричук.
«Багато тоді загинуло, залишилось тільки декілька чоловік, була велика різанина. Піхота, як пробралась до студентів, то багато повбивали їх. Я би, напевно, не пішов, бо злякався, але ці хлопці дуже хоробрі», – вважає учень Ватинецької школи Ігор.
Прожив Матвій Данилюк щасливих та довгих 103 роки із дружиною Мариною, яка померла на 101 році життя. Мав трьох синів, усі воювали у Другу світову. Помер Матвій Данилюк у 1994 році. Добре, усміхнене обличчя із фото на надгробку наче свідчить – останній боєць Крут, єдиний серед бійців, таки дочекався омріяної Незалежної України.
Іщук Володимир Степанович (“Кущ”) – Воїн-Доброволець батальйону “Світязь”, праонук Матвія Данилюка. Загинув 26 серпня 2014 р. від поранень отриманих напередодні під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції. Залишилися мати, сестра, дружина, син та донька