Жінка приїхала з двома синами-школярами і оселилася в порожній хаті поруч, за рекомендацією нашого священника.

На початку, я думала, що вона порядна жінка, адже була другом священика. Спробувала допомогти їй, носила продукти, показувала, як розпалювати піч, оскільки її чоловік залишився в Харкові, щоб охороняти дім. Вона здавалася звичайною і простою жінкою. Але все змінилося, коли вона вступила у “дружбу” з моїм сином.

Щоб їй не було сумно, мій син і його друзі включили її до своїх компаній. Вони вчили її української мови, везли її на екскурсії та поїздки в Карпати. Спочатку я підтримувала це, думала, що вона просто хоче змінити своє настроєння після пережитого. Тим більше, вона ж одружена, має дітей і старша за мого сина на п’ять років. Але потім у мене виникли підозри.

Мій син перестав снідати вдома. Він прокидається, біжить в душ і одразу ж до переселенки Юлі на каву. Через місяць я перестала бачити його вдома, бо вже й вечеряв у неї. А на вихідних й обідав там. Він пояснював, що вона постійно потребує його допомоги.

Однієї ночі, проходячи повз кімнату сина, я почула, як він уві сні стогне: “Юля, Юля, Юляяяя”.

Це не давало мені спокою. Наступного ранку, поки він був у душі, я заглянула в його телефон. Я побачила переписку з Юлею і відчула жах. Кожен день вона складала списки продуктів для мого сина на тисячі гривень! Вона просила його везти її до обласного центру за будь-якими її побажаннями і маніпулювала ним, як захотіла.

Я спитала свого сина, що відбувається, і він замовк на мить, начебто забув дихати. А потім раптово розлючився. Він сказав мені, щоб я не називала Юлю більше, наругався на мене і втік до своєї Юльки. Протягом наступного тижня він не спілкувався зі мною.

Він заспокоївся лише після приїзду чоловіка Юлі. Відтоді він навіть не сунувся в той бік. Але як тільки хлопець з Харкова виїхав, все стало зрозуміло. Мій син знову проводить всі дні з Юлею і не спілкується зі мною. Вони навіть намагаються приховувати свої зустрічі. Вони тихенько зустрічаються, щоб я не бачила. А коли вони їдуть кудись разом, вони виїжджають з нашої вулиці і там чекають. Вони думають, що я не розумію, але я все бачу.

Якби я не бачила цього, було б краще! Я переконана, що між ними не просто дружба. Тепер я не знаю, що робити. Мені шкода мого сина, бо Юля використовує його. Це жахливий гріх. І її діти не сліпі, якщо вони розкажуть їхньому батькові, то Назар може потрапити в проблеми. Моє материнське серце болить. Він вже дорослий, має 30 років, але я не можу просто так залишити це. Я знаю, але мовчу, тому я також беру на себе гріх. І я не можу нічого сказати їй, бо мій син не пробачить мені…

Мені потрібна порада. Що мені робити? Як би ви поступили у такій ситуації?